Мі Amor

2.

— 16:15 у користь Джеймса. — повідомила про рахунок гри всіх Еріка. Її вже горло почало  боліти від того крику, яким вона сповіщувала всіх про рахунок гри. А та блондинчаста фурія як виявилося вміє грати волейбол. Зараз вона знову подає м'яч. Але якимось чином м'яч прилітає у голову Адамсон. Так, знаєте , чисто випадково. Удар був сильним, не встигає до неї підбігти Лука, чи хтось інший, як вона валиться на землю . Хтось зразу побіг до вчителя. Лука підняв її з землі, і зразу попрямував до медпункту, ніхто не наважився піти, а оскільки Ніна пішла до Седрика, то вона не змогла з  ними .

— Їй потрібно негайно в лікарню! — сказала шкільна медсестра, хоча Лука здогадуюся що так і буде, але все ж таки спочатку потрібно було відвести її до медсестри я може вона б змогла надати першу медичну допомогу. — виклич швидку, молодий юначе.
— Я сам повезу її на своїй машині. — сказав він беручи худе тільце дівчини у свої руки.
— Ні! — відрізала медсестра. — схоже хтось зробив це вже за тебе. — жінка кивнула головою на вікно, а й дійсно почулися серени швидкої допомоги. — Краще віднеси її, але акуратно, а ще краще зачекай тут, я зараз повернусь з медиками, а вони заберуть її звідси на носилках.
  Жінка середнього віку швидко покинула свій пост, а хлопець поклав акуратно дівчину назад на кушетку. Після чого тільки потріпав своє волосся двома руками. Але зрозумів що самопригнічуванням нічим тут не допоможе, присів біля дівчини та взяв її маленьку холодну долоню в свою гарячу лапище.
"Яка ніжна шкіра " — відмітив про себе той. А шкіра в Еріки була дійсно ніжна, але тільки її вигляд відштовхував, та зачаровував одночасно.
  Під білою, наче алебастр, шкірою виднілися нитки, фіолетові, бірюзові, сині. Зачаровував сам вигляд зап'ястя, такого тонкого, а відштовхувало усвідомлення того що ці нитки — є судинами та венами, бо ж у нормальної людини не так чітко можна розгледіти ці нитки.
— Ось, тут вона. — ввірвалась в приміщення медсестра, різко відкривши двері, від чого Лука різко сіпнувся та відлетів в сторону, за жінкою зайшли двоє медиків.
— Що сталося? — сказав старший, чоловік з сивими скронями.
— Під час гри в волейбол попали м'ячем в голову. — відповіла медсестра, а чоловіки тим час поклали дівчину з кушетки на носилки.
— Видимих травм нема, але струс мозку гарантую. — сказав той що молодший.
— Ви повідомили батькам? — знову задав питання старший по віку чоловік.
— Ще ні.
— Її мами немає в країні, а і бабуся з дідусем, не в місті, а друга бабця живе в Іспанії. — сказав хлопець. — але я її хлопець, і можу заповнити документи.
— Ну тоді, їдеш з нами, чи своїм ходом? — важко спитав старший чоловік.
— Своїм.
— Лікарня Святої Софії. — сказав чоловік.