Чи можливо спалити спогади?

Перший запис

18 серпня

Що ж... Мене звуть Міра. Мені 17 років. Це все, що вам потрібно знати про мене. Це мій перший запис у щоденнику. Чесно кажучи, я не знаю про, що писати... Та й взагалі я ніколи не вела щоденник раніше. Але думаю я запишу свою історію... Мені не дуже приємно це згадувати, але я знаю, що мені залишилося небагато. Звідки я все це знаю? Запитайте ви, якщо цей перший запис. А я ось, що вам скажу. А вам не все рівно? Яка вам різниця, звідки мені це відомо? Для вас це просто ще одна історія про те, чого насправді немає. Ви всі впевнені, що це просто казочка, але це не так! Ви це зрозумієте з часом, але буде надто пізно! Хоча я теж спочатку не вірила в це... Дідько як я помилялася! Ви напевно думаєте, що я збожеволіла. Знаєте... може й так. Жити боючись кожного шарудіння, зможе не кожен. Та й тим більше знаючи точну дату своєї смерті... Я так від цього втомилася... Мені просто хотілося жити, але я втратила свій шанс. Зараз я просто хочу допомогти тому, хто знайде цей щоденник. Може, хоч йому вдасться уникнути цієї долі. Цим записом я хочу попередити тих, хто знайде цей клятий щоденник. НІКОЛИ! ЧУЄТЕ НІКОЛИ! Не шукайте тих, хто ховається у темряві...