Чи можливо спалити спогади?

Запис другий

19 серпня

Все почалося зі снів. Мені просто снилися звичайні сни, я так думала. Звісно, ​​просто звичайні сни, що збулися з часом. Перший такий сон наснився мені років у тринадцять, точно сказати не можу. Мені снилося, що я йду вулицею, свого рідного міста, вночі. Здавалося, що тут може бути дивного? Так ось, у мене було відчуття, що за мною хтось уважно спостерігає. І це при тому, що поряд не було ні душі... Далі було тільки гірше. Що мені тільки не снилося: і смерть кращої подруги, і червоні очі, які за мною спостерігали, і навіть хлопець вампір, який у мене закохався... Правда останнє так і не збулося, воно і на краще. Ех... Та якби я відразу надала їм значення, хто знає, як могло б це все обернутися. Зараз я не жалкую про це, адже минулого не повернути. Та й, що б це змінило? Щось я відійшла від теми. Першим здійсненим сном став, сон про те, як я знайшла книгу, про надприродне. Там було повно інформації про різних істот, які, як виявилося, існують. Але найбільше мене привабили вампіри. Чесно кажучи, я досі не розумію, чому саме вони? Мене з дитинства приваблювали потойбічні речі, але найбільше безсмертні. Серйозно я почала цим захоплюватися років у десять. Тоді ми якраз переїхали з села до міста. Мені було важко залишати рідну місцевість, тому я вирішила чимось захопитися. Звичайно, я прочитала всю книгу, але найбільше мене здивували розповіді про безсмертних. Тоді мені здавалося, що вони дуже круті. Ще б живеш скільки тобі завгодно, маєш неймовірну силу, красу, розум, чарівність, деякі здібності. Загалом привабливо. Я навіть думала стати однією з них. Що правда, їсти таке собі заняття, треба пити кров. Та й мисливців ніхто не скасовував. Так ось мої пригоди на п'яту точку почалися після того, як я знайшла цю книгу.