Він побіг за глабіжником ой а там паспорт і мій любий блокнот в якому я малювала його не грабіжника а Ваню ох біда а коли він побачить , що буде ? І я починаю плакать і тут підходять люди які були біля Вані і та дівчина питає:
- З вами все добре? - і тут я плачучи махаю в знак згоди. І тут мені дають води щоб я заспокоїлась .
- Не плач все добре Вання зараз здожине того грабіжника і поверне твої речі.- заспокоювала та дівчина.
- Д-дякую - відповіла я. І тут повертається сам Івангай з моєю сумкою і я встаю і обнімаю його.
- Дякую вам велике - сказала я заплакана йому на вухо і забрала сумку з його рук і переглянула чи все на місці.
- Нема за що - відповів він .
- А як тебе звати? - спитала та дівчина у мене.
- Лера . А вас? - відповіла і спитала я .
- Віка дуже приємно давайте перейдемо на ти ? - сказала вона.
- Добре Віко - відповіла я. І тут мені подзвонили Яна і почала говорити і попрощялазь з Віком і Іваном і іншими . І почала розмовляти .
- Да Яно ? - спитала я у подруги .
- Ти де ? Я тебе жду біля таксі у долги в парк - спитала і сказала Яна.
- Іду і я бачу - сказала я . І потім я положила слухавку, і підійшла ближче до таксі і сіла на заднє сидіння.
І ми пойхали до нашої з Яною квартири. Через тридцять хвилин ми були біля будинку я вийшла з таксі і Яна розплатилазь і ми пішли в квартиру наша квартира знаходилась на 9 поверсі зашови в квартилу я зразу почала шукати свій блокнот в якому я малюю но його там не було та де він коли Вання вертав мені сумку він там був.
- Лера ти що шукаєш ? - спитала Яна в мене.
- Блокнота свого хочу по малювати но його не має - відповіла я з сумним лицем.
- Може ти в університеті оставила його ?- спитала Яна.
- Ні мабуть я його впустила коли мені вертали сумку- сказала я.
Вибачте за задершку з глави і ждіте нову главу💖💖 люблю вас 😘😘😘😘
