Шлях Кометосмужки

Пролог

-Кротику,ану назад до гнізда!Ти всіх розбудиш!-Почувся напівшепіт Карохвістки.
-Але я хочу погратися!-відповів вже досить бадьорий Кротик.
-Коли прокинуться твої сестри,тоді й пограєшся!-Карохвістка підсунула котика ближче до себе.
Він трохи побурчав,але все ж ліг біля мами.У цей момент Кометка відкрила очі і вперше побачила ясла.Вони були такі великі!Вона обернулася і побачила свою маму.Вона така гарна!Цікаво,а я на неї схожа?Кометка подивилася на свою спинку.Чорна.Ні,у Ночелистки вона сіра.І тут великі бурштинові очі відкрилися,і подивились на неї з захватом.
-Карохвістко!Вона розплющила очі!
-Хто?!Де?-З просоння Карохвістка не зрозуміла що відбувається.
-Кометка!Вона розплющила оченята!
-Ох,вітаю!-Кішка почала вглядатися в очі кошеняти.
-О!Ночелистко!У неї твої очі!-Кішка була явно щаслива за посестру.
-М?Що таке?-підвела голову Мачинка.
-Ура!Вже можна гратися!-Кротик враз піднявся на лапи.Звісно,прокинулись і Попелюшечка з Медею.
-Привіт!-Вигукнула Попелюшечка.
Хочеш,я покажу тобі табір?Очі Кометки просяяли.Вона побачила схвальний погляд Ночелистки.-Звісно!
Вони вдвох побігли з ясел оглядати табір.Кометка вибігла з ясел і не повірила своїм очам.Там була зелена галявина усіяна котами.
-Пійшли туди!-Попелюшка вказала напрямок хвостом.
-Там вояцьке кубло!Нам туди зась!
-А оце новацьке кубло!-Ми скоро там опинимося!Вже не дочекаюся!Попелюшка повела далі.-це-Великий камінь!-Вона показала хвостом на велетенську брилу.-І правда великий!-Кометка була вражена.Вона поспішила за подругою,адже хотіла побачити решту табору.Кометка побачила велику гору,що затуляла їй сонце.Але вона була мізерною,по зрівнянню з великим каменем.-А це що?-Запитала Кометка.Попелюшечка обернулася,а,це,-,кагат свіжини.
Пішли далі!