Шлях Кометосмужки

розділ 3

Кометолапка прокинулася.Всі ще спали.Вона задумалася."Той,про кого тобі не казали"повторила вона про себе.І тут вона згадала один момент,ще коли вона вперше оглядала табір разом з Попелколапкою.Вона згадала слова Злотоквітки."Великий зореклане,у тебе хутро як у твого батька!"
І справді,вона нічого не знала про свого тата.
Вона повинна спитати у Ночелистки.Вона негайно побігла на галявину.
Ночелистка вмивалася.
-Ночелистко!
-Ох,Кометолапко!Вона лизнула свою доньку між вухами.-Давно не бачились!
-Слухай..Я хотіла спитати,а хто мій батько?Новачка дуже нервувала,адже,якщо Ночелистка їй про це не розповідала то на це є причини.Ночелистка посумнішала.
-Ох,він був хоробрим вояком!-Ночелистку повністю накрив смуток.Кометолапка не могла дивитися,як страждає її мама.
-Дякую.
Ночелистка подивилася на свою доньку здивовано.
-Кометолапка ж,просто пійшла у кубло старійшин.
-Злотоквітко?
-Кометолапко?
Злотоквітка сиділа у кублі і запитально дивилася на новачку.
-Чому ти тут?
-Я..я хотіла попросити тебе,розповісти мені про мого батька.Я питала Ночелистку,але їй надто боляче про це говорити.
Злотоквітка зітхнула.
-Твого батька звали Небошторм.Він був дуже хоробрим вояком.Вони з твоєю мамою дуже сильно кохали одне одного.Одного дня,Ночелистка виявила,що у неї будуть кошенята.Але коли у твоєї мами саме закінчилися пологи,один тіньовий вояк прокрався у ясла,і хотів вбити кошенят,йому це вдалося тільки на половину.Він...Вбив твою сестру.Фіалоньку.Він і тебе хотів вбити,але йому завадив Небошторм.Вони билися насмерть.
Нехай Тіньошуб і виграв,але не чесно!Він заманив його до лисячої нори.Твій батько захистив тебе.Ночелистка досі винить себе в його смерті.І я впевнена,що його з честю прийняли в зореклан.
Злотоквітка лягла в гніздо.
-А щ-що стало з Тіньошубом?Киця мала це знати.
-Ми розказали про це на зборищі,і його відправили у вигнання.-Втомлено відповіла старійшина.-І більше про нього ніхто не чув.
-дякую тобі!Дуже дуже!

                              ***
Кометолапка йшла за своїм виховником до лісу.Він вів її на полювання,як і обіцяв.
Вони зайшли до лощовини.
-Так,спочатку попрактикуємо мисливську стійку.Орлякошуб показав,як це робиться,і лав спробувати їй.Кометолапка пригнулася,і підтягуючи живіт,поповзла вперед.
-Непогано!Тільки притисни вуха,і опусти трохи хвоста.Новачка виконала накази.
-Дуже добре!Похвалив Кометолапку Вояк.
А зараз,йдемо на полювання! Подумки зраділа новачка.
Коли вони відбігли на достатньо велику відстань,то Орлякошуб сказав:-а зараз,розділимося!Я пійду у тому напрямку,а я в тому.Він показав хвостом вліво-вправо.
-Добре.Кометолапка трошки нервувалася.Це схоже на іспит.

Коли вона відійшла у тому напрямку,то почула Кроля.Вона побачила хвостик,що визирав з-за кущя ожини.
Раптом до неї промовив голос.
-Встань у мисливську стійку,як у лощовині!
Новачка послухалась.
-Добре.а тепер...стрибай!!!
Кометолапка сама не знала чому,але вона так і зробила.Ще мить і кріль розміром з неї саму, був уже в її зубах.Голос прошепотів: -Ти молодчинка!
А вона подумки відповіла:-Дякую тобі.
Вона з великим зусиллям потягнула кроля до місця де вони з Орлякошубом розійшлись.На пів шляху вона з полегшенням побачила,що до неї біжить Орлякошуб.
-Де тебе носило?!-Орлякошуб був лютий.Дуже.Новачка аж злякалася.Аж тут він побачив кроля,і вираз на його морді змінився на шок.
-Ти це зловила?-Шоковано запитав кіт.Кометолапка кивнула.
-Ти молодець!У мене ніколи ще не було такого!Пійшли віднесемо до табору!-Вояк забрав у киці білку,і та полегшено видихнула.
У таборі ж,були шоковані всі,навіть Вогнезір!Він сказав,що я маю бути на зборищі завтра.Старійшини прийняли  кроля з подякою,а Ночелистка  підійшла,і прошепотів мені на вухо: -Твій батько б тобою пишався!В цей день я заснула одразу ж як лягла.
Коли прокинулась,була на галявині,переді мною сидів кіт,із такою самою шубкою:чорна спина,лапи,вухата зовнішня частина хвоста,та чоло,(все інше біле.)
-Ти чудово впоралася!Я тобою пишаюся!