POV Найл
Боже, що сталось з цією дівчиною? Таке враження, ніби вона драпонула з камери тортур! Вона дуже ослаблена і виснажена. Я...я не можу от так просто залишити її лежати на дорозі, їй потрібно допомогти.
Але як? Найближча лікарня за шість кілометрів звідси, де її дім я теж не можу дізнатись, вона ж непритомна. Тож я просто взяв її на руки і поніс у напрямку мого будинку. Іншого вибору в мене нема. Навіть не знаю, що на це скаже мій брат Ґрег. Але мені начхати, ця дівчина потребує допомоги.
Поки я ніс її додому, не міг відвести погляду. Вона так мирно лежала у мене на руках, що я не хотів її відпускати. Її темно-русяве волосся хоч замащене кров'ю, було прекрасне як і її бліде обличчя. Певне, у неї була нелегка ніч...
Коли я прийшов додому, Ґрега, слава богу, не було. Безсумнівно, він не примусив мене залишити цю дівчину, та все ж. Я намочив рушник і обережно витер їй обличчя. Мабуть, в неї жар. Губи намагаються щось промовити, проте очі ще заплющені. Я поклав рушник їй на чоло і пішов пошукати чогось перекусити, вона ж, напевно, голодна.
На столі стояв яблучний пиріг і банка абрикосового соку. Гм, схоже, що Ґрег збирається мене задобрити. Думати, що йому від мене треба, я буду потім. Спочатку треба повернути це миле створіння, що лежить у мене на ліжку, до тями. Я поставив на вогонь чайник і пішов назад до кімнати.
Коли я зайшов, дівчина уже отямилась і судомно ковтаючи повітря намагалась підвестись.
POV Делайт
Варто мені було на якихось декілька хвилин відключитись, як я опинилась у ліжку чорт його знає де. Ну і куди я знову влипла? Може на мене накинув оком якийсь маніяк? Тільки не це!
Я спробувала піднятись і злиняти звідси, але тут у кімнату зайшов блондинистий хлопець із надзвичайно блакитними очима, надто блакитними для злочинця чи маніяка. Схвильований, він підбіг до мене і промовив:
- Тобі краще не вставати, ти ще слабка. Тобі щось болить?
- Ем...що... хто ти? - ошелешено спитала я.
- Я Найл, - зніяковіло відповів він.
Мило, та все ж, якого біса я тут роблю?
- Не бійся, ти в мене вдома. Я...просто ішов по вулиці і побачив, як ти лежиш непритомна і...подумав, що тобі потрібна допомога, - сказав Найл і поглянув на мене винним поглядом. Він, мабуть, сам був шокований своїм вчинком.
