Мить

Розділ 1

"Мене звати Лісса, мені 16 років. Я вчуся в одинадцятому класі. Вчуся добре, не хочу засмучувати батьків. Та і вчитися, впринципі, нормально. На деяких предметах.
Що ще? Ну от не вмію я розказувати про себе. Чи може якщо це мій щоденник, то і не треба? Я просто хочу мати місце, куди можу записати свої думки. І все.
Але все-таки. Я байкер і входжу до маленької банди. У нас всі банди по 3-4 людини. І ми не гасаємо по всьому місту гігантською групою, щоб люди аж підскакували від реву багатьох моторів. Хоча, коли заводиться байк, а потім ти як мчиш по вулиці і вітер свистить у вухах... Це розкішне відчуття. Суть заключається в тому, щоб зібратися бандами в одному місці, куди люди не заходять, і влаштувати гонку. Банди бандами, але на гонці кожен виграє сам. Ну просто лажово бути відьлюдьком і ні з ким не спілкуватися. Навіть якщо ти круто гасаєш на байку. Наша банда складається з мене, мого брата і його дівчини,моєї найкращої подруги. Нам весело разом. До того ж, вони мої єдині друзі.
Гонки я виграю часто. Не люблю програвати, але вмію це робити. Ніхто не може вічно бути переможцем. Треба вміти робити висновки з поразки і йти далі. Від кількості виграних гонок залежить твоя репутація. Будеш занадто часто програвати - вилетиш повністю з угрупування банд. І під програти тут мається на увазі прийти найостаннішим.
Для мене ж важливо обійти всіх і приїхати першою. Мені подобається почуття перемоги і повага інших.
Крім мотоциклів, я захоплююся читанням. Знаю, звучить дивно. Хто у наш час технологій буде читати? Тим паче байкер. Але ні. Це круто. Книга - спосіб втекти від реальності. Зануритися в інший світ, пережити різні моменти з героями. Це неймовірне відчуття. Люблю романтичні історії і фантастику. Так люблю, і чхати хотіла на думку іниших! Якщо мені подобається читати, то читатиму.
Ще люблю танцювати і співати. Нікуди не ходжу, просто насолоджуюся цим вдома. Ще один спосіб забути про реальність. Раніше ходила на хіп-хоп, але згодом мені набридло. Може, справа була в тому, що мені там особливо не було з ким спілкуватися.
Раніше ходила на боротьбу. Три роки. Хотіла навчитися постояти за себе при потребі. Навчилася і пішла. Але навички не забуваю. Таке ніколи зайвим не буває.
А тепер найцікавіше. Навіщо мені тікати від реальності? Я не скаржуся, у мене гарне життя. Але все не наскільки радужно. Наприклад, в класі я ізгой. До мене говорять тільки тоді, коли їм щось треба. Я маю гарний розум і багато хто в мене списує. Раніше мене дражнили через зайву вагу. Але я схудла, вступила до групи байкерів, навчилася постояти ща себе. Поставила однокласників на місце. Тепер мене ніхто не чіпає. Але і не спілкуються. Ну і добре. Скоро ми попрошаємося і я ніколи більше їх не побачу.
Отже, в школі в мене друзів не має. Було, правда, дві подруги, але я реально була серед них третьою зайвою. Одного разу я не витримала і сказала їм все, що про них думаю. І друзів в мене тепер немає. Я дізналася, що вони чимало поганого говорили за моєю спиною. Тож краще хай я не часто буду бачитися з справжніми друзями і буду одна, ніж так.
Ще у мене немає хлопця. І ніколи не було. А я хочу. Більшу половину часу мені байдуже. Але іноді нападає невеличка депресія. Дивлюся на те, як парочки цілуються, відводжу погляд, а сама хочу чогось схожого. Тоді я починаю думати, що зі мною щось не так. Хлопці ніколи не звертали на мене увагу. Але згодом сум відступає і я подумки називаю їх козлами. Думаю, що мені і без хлопця добре. Ну потусуємося ми, пообнімаємося, потім він кине мене і знайде іншу. Зараз у хлопців багато дівчат. А я хочу такого, для якого я буду єдиною. А інші хай котяться під три чорти. Навіть час на них витрачати не буду.
Дивлюся в дзеркало і бачу гарну брюнетку з непоганою фігурою. Русяве волосся до талії, яке слегка в'ється. Особливо у дощ. Очі - суміш маминих сіро-зелених і татових блакитно-сірих. Незвичайний колір, знаю. Як і у всіх підлітків є прищі. Але не гігантські, як у деяких. Коли фарбуюсь, тушую лише кола під очима. Навіщо замальовувати? Ще потім сильніше обсипе. До того ж, що природно, то не гидко. А як гидко - дивіться на розфарбованих кур. Тільки потім не верещіть, коли вона косметику змиє.
Ріст 168 см. Невисока і не низька.
Ось і вся я) "

Читачам:
Я тільки починаю писати. Скажіть як вам історія. Чи цікаво читати і чи хочеться дізнатися продовження?
Я уважно слідкую за помилками, але якщо щось помітите пишіть)
Буду дуже рада новим підписникам!