Бог доленосного кохання

Глава 1: Зустріч

Це була звичайна середа. Сонечко не дуже припікало, пахощі весняних квітів, який зводив з розуму стояв у повітрі. Подекуди можна було почути спів пташок, який зачаровував з перших звуків.
Всі слухали цю незвичайну пісню птахів крім Аісури. Він був зайнятий своєю роботою - з'єднувати нитками кохання людей, які були призначені одні-одному долею. Аісурі було приємно дивитися, як він з'єднував людей цими нитками. Він відчував, як багато щастя це їм приносить та сумував коли нитки рвалися. Вони рвалися не завжди, зазвичай це було по тій причині, що Аісура міг помилитися, або вогники кохання людей згасали. Навіть доля не може передбачити почуття людей, ось така це дивна річ - почуття.
   Ось так і пройшов його день. Ввечері він повернувся до свого дому (храму). Його дім не дуже розкошний і не дуже великий. У домі були кімнати для Амурів (прислуга) , які допомагали йому з працею, кухня, 2 ванних кімнати та кімната самого Аісури. Ви можете подумати, що кожен день після роботи його зустрічає його кохання, але ні. На превеликий жаль в Аісури нема свого кохання, бо він не бачить його, а точніше він не бачить нитку долі, яка з'єднує їх. Ось таку ваду має Аісура: він бачить нитки кохання всіх людей та істот у всесвіті крім своєї. Тому кожен вечір для нього не дуже приємний, бо він думає коли зустріне своє доленосне кохання, а може і не зустріне. Бо він вже має цю роботу з того часу, як з'явилися люди і нікого не зустрів. Також є одна дуже велика для нього проблема - його ніхто не бачить крім його помічників та інших богів. Тому він вже перестав надіятись, але ....
   Сьогодні був четвер. Наприкінці дня Аісуро вирішив подивитися на річку та захід сонця. Коли він туди прийшов то там було дуже багато людей та багато ниток кохання. Як завжди він дивився на небо та слухав навколишні звуки, але щось було не так. Він почувався якось некомфортно, ніби хтось на нього дивився. Для нього це було дивним, бо ще ніколи такого не відчував. Аісуру почав дивитися по сторонам, щоб побачити хто на нього дивиться. Його очі бігали поки не знайшли інші очі, які дивилися прямо на нього. Очі були коричневими, як шоколад в якому легко було втопитися. Вони належали дівчині з таким самим волоссям. Вона стояла під сакурою, яка квітла. Її квіти добре пасували до її одягу. Це було плаття молочного кольору з рожевими квітами та коричневим візерунком. Він дивився на неї а, вона на нього. Але раптом біля неї пройшли люди і вона зникла з його очей. Він ще довго туди дивився, а потім пішов.
  На наступний день він прийшов туди ж , але вдень. Він не надіявся її побачити, але раптом побачив. Вона сиділа в такому самому платті на лавці. Дівчина подивилася на нього і помахала рукою до нього. Аісуру відповів їй тим самим, але вже не так впевнена, як вона. Рухом очей дівчина запропонувала йому підійти до неї і сісти на лавку. Він так і зробив. Помірним шагом пішов до неї і сів поруч.

-----------------------------------------------------------
Ось так почалася наша романтична та загадкова історія♥️
Хто вона та як її звуть? Чому вона може бачити Аісуру? 🌸 Все це ми дізнаємося наступної глави✨ Я планую написати всю історію десь за 3 - 4 глави 😊 Чекайте продовження⭐💗