Бог доленосного кохання

Глава 2: Розмова

Коли Аісуру підійшов та присів то він почав нервувати. Він не знав,  що сказати. Так вони і сиділи - дивилися на людей, які проходили поруч. Але раптом прекрасна незнайомка порушила це мовчання.
  - Ти напевно не знаєш, що мені сказати. - сказала вона спокійним голосом. Він був як маленький струмок, який тихо дзюрчав поміж камінців та рослинок.
Аісуру здивовано глянув їй у вічі. Чекаючи подальших її слів.
  - Якщо чесно я теж. Я  просто побачила тебе, ти стояв там один і дивиася в небо. Ти відрізнявся від інших, ти був таким ніби не звідси і я задивилася. А коли ти повернувся і подивився на мене мені стало ніяково я вирішила піти. - зробивши паузу вона сказала: " Але я захотіла тебе побачити ще раз і вирішила прийти сюди. Сподіваючись на те, що ти прийдеш ще раз. Так і сталося" - коли вона це сказала на її обличчі з'явилася наймиліша усмішка, яку коли-небудь бачив Аісуру.
  - Я був здивований коли ти подивилася мені у вічі і теж захотів побачити тебе ще раз.
  - Ха-ха, ми не знали чи будемо ми тут, але ось ми, сидимо тут і розмовляємо. Нас звела сама доля. - з посмішкою мовила вона.
  - Напевно. - невпевнено відповів Аісуру. - А як тебе звати?
  - Нарешті ти спитав, мене звати Софі. А тебе?
  - Аісуру.
  - Аісуру - це ж любов, так?
  - Так.
  - Як прекрасно. Аісуру, ще вчора я хотіла спитати в тебе. Чому ти стояв там один? Я помітила, що ти чогось чекав і гадала, що ти когось чекаєш, але до тебе так ніхто і не підійшов. І взагалі, тебе ніхто не помічав. Я вважаю це дивним можеш пояснити.
  Коли Аісуру це почув, то не знав, що їй відповісти. Він би їй розповів, але він боявся, що вона йому не повірить і буде вважати його дивним
  - Ні, Софі, тобі здалося. Я просто насолоджувався заходом сонця, от і все.
  - Так? Гаразд. Розповіси, щось про себе? Мені дуже цікаво.
  Аісуру не знав, що їй відповісти. Він не може сказати, що він бог, і про свою роботу не може розповісти.
  - Що ж, в мене нічого такого цікавого не буває. Кожен день я зайнятий на роботі і пізно ввечері приходжу додому. В мене не так багато друзів, але й з ними не часто бачимося. Нічого цікавого. А в тебе?
  - В тебе таке складне життя, працюєш так багато, напевно ведеш своє діло?
  - Можна сказати і так.
  - А в мене все просто. Я обожнюю малювати, тому малюю картини, ілюстрації на замовлення. Тако ж по деяким дням я працюю в кафе своєї подруги.
  - Напевно цікаво.
  - Мені подобається. Хочеш одного разу сходимо туди?
  - Куди?
  - В кафе.
  - Напевно, так.
  - Обов'язково сходимо. А потім підемо туди куди ти захочеш. Гаразд?
  - Добре.
  - Аісуру даси свій номер?
Аісуру на хвилинку замислився і відповів.
  - В мене його немає.
  - Як це не має. А домашній.
Аісуру стиснув плечима.
  - І його немає?!
  - Ага.
  - Як ти живеш, в тебе ж є дім?
  - Звичайно, просто телефон мені не потрібен.
  - Ти такий дивний, але як ми зустрінемося?
  - Давай після завтра об 13:00?
  - Домовилися.
  - Якщо в тебе не має свого номера то візьми хоча б мій, якщо знадобиться, знайдеш звідки подзвонити.
  - Добре, зараз запишу.
Поки Аісуру записував навпроти них проходила бабуся і раптом з її рук випало декілька копійок.
  - Хлопче, можеш підняти бабусі копійки.
Аісуру не повів і оком навіть після декількох раз, бо знав, що це не до нього. Його ж ніхто не бачить, крім Софі. Але раптом.
  - Аісуру, чому ти такий не вихований, до тебе ж говорять.
  - До мене?! - здивованим голосом спитав він. Він підняв голову і подивився на стареньку. Вона і справді дивилася на нього. Аісуру одразу підхопився.
  - Вибачте мені. Ось тримайте.
  - В майбутньому будь більш уважним, хлопче і дослухайся до своєї дівчини. - мовила бабуся.
  - Гаразд, але вона не моя дів...
  - Вибачте його, він більше так не буде.
Бабуся пішла.
Аісуру був здивований. Він не розумів, як його побачила старенька. Але його думки перервала Софі.
  - Аісуру, мені вже пора, рада була з тобою зустрітися. До зустрічі, і будь більш уважним. - вона помахала йому рукою і побігла.
  - Бувай. - це все що він встиг сказати їй.
В думках він пішов додому.

-----------------------------------------------------------
Мене так довго не було, дуже довго 😅 я вибачаюся і більше так довго не буду зникати 😚 надіюся вам сподобалося ♥️ скоро вийдуть нові глави✨ буду рада, якщо ви поставите 🌟