Життя Зоресвітки | фанфік за мотивами серії книг Коти-вояки

Розділ 4 ~ Вгору

Іскролапчине хутро роздиради гілки Дуба. Вона видряпалась на чергову гілку, аби перевести дух. Відсапуючись, вона глянула вниз. Новаки Клану Темних Хмар були внизу, тож у неї є всі шанси на перемогу. Іскролапка знову вистромила кігті і зачепилась за тверду буру кору дерева. Вона почала енергійно дряпатись на гору. Новачка зачепилась за гілку, і в неї запоморочилось в голові. Вона підтягнулась до дупла, але нова загроза змусила її продовжити рухатись: її наздоганяли. Іскролапка видихнула і стрибнула. Її ліва лапа зісковзнула, проте вона продовжила дряпатись на гору. Гілля ставало тоншим, тож Іскролапка не могла зупинятись надовго: гілочки не витримали б її вагу. Вона бачила найвищі гілки і дупло, якого мала досягти. Ще трохи і...
Іскролапку оглушив могутній рев. То був бойовий клич Клану Срібного Снігу. Але чому вояки раділи? Невже вона перемогла? Іскролапка ж ще не досягла дупла, але інші новаки вже почали обережно сповзати униз. Новачка підвела голову і побачила свою сестру, Хвоєлапку. Вона сиділа у дуплі, поставивши лапи на гілля. Вираз її обличчя був трохи переляканий, проте щасливий: вона принесла перемогу своєму Клану!
***
Це був другий день Ігрищ.  Вояки Клану Золотого Колосся виграли змагання з бігу, а Клан Срібного Снігу і Темних Хмар посіли друге місце. У полюванні провідники не визнали перемогу одного певного Клану, проте Іскролапка була впевнена: її Клан показав кращий результат.
***
Іскролапка разом з Хвоєлапкою під оглушливі крики спустилися з дерева. Іскролапка помітила злісний погляд Яблунелапки, що пропікав її хутро, проте новачка не звернула на це уваги і підійшла до гурту Снігових котів, що захоплено вітали новачок.
- Молодець, Іскролапко! - вигукнула Калинохвоста. - Ти дуже вправно залізла і принесла абсолютну перемогу нашому Клану.
- Дякую, - муркнула новачка.
- Залишився ще один день Ігрищ, - мовила Калинохвоста. - Ти готова?
- Завжди! - з радістю сказала киця.
- От і добре. А зараз час повертатися до табору.
***
- Віднині, і допоки ця новачка не отримає вояцьке ім'я її знатимуть як Веселколапку. Її виховником стане Папоротешуб! - голос Дубозора лунав над табором. Маленька Веселонька, з якою дружила Іскролапка, поки була кошеням, вже стала новачкою. Клан вітав юну Веселколапку. Папоротешуб підвів її до Калинохвостої з Іскролапкою.
- Привіт! - нявкнув вояк. - Підете разом з нами оглядати кордон?
- Звісно, - муркнула Калинохвоста. - Іскролапко, ти ж не проти?
Новачка заперечливо похитала головою.
Коти виходили з табору. Веселколапка сповільнила ходу, аби стати поряд з Іскролапкою.
- Це не справедливо, - мовила вона.
- Що саме?
- Те, що мене висвятили лише зараз, - зітхнула киця. - Розумієш, мені виповнилося шість повень набагато раніше, тож я могла, хоч і не взяти участь, але хоча б подивитися на Ігрища.
Іскролапка заглянула в її бурштинові очі. Справді, Дубозір вчинив трохи необачно, хоча, можливо на це були свої причини.
Тим часом коти вже піднялися на схил. Папоротешуб охоче розповідав новачці при територію, а Іскролапки позбавляла цю розповідь спогадами зі свого життя.
Біля Кам'яної Гряди Іскролапка відчула дивний сморід.
- Знову волоцюги, - прошипів Папоротешуб. - Що вони вишукують на нашій території?
- Нові землі для себе, - нявкнула Калинохвоста. - Веселколапко, можеш щось сказати?
Новачка покуштувала повітря і наморщила носа.
- Котів багато, - сказала вона, - десь четверо чи п'ятеро.
- А може навіть більше, - зітхнула Іскролапка.
- І що нам робити? - занепокоїлась Веселколапка.
- Мисливський патруль недалеко звідси, тож ти приведеш його у разі чого, - спокійно відповів Папоротешуб.
Іскролапка почула шурхіт. Прямо на Калинохвосту біг великий чорний кіт.
- Обережно! - крикнула вона, - Веселколапко, біжи!
Капля крові потекла з плеча Іскролапки. Розпочалася битва.