Життя Зоресвітки | фанфік за мотивами серії книг Коти-вояки

Розділ 2 ~ Зборище

Іскролапка пробиралась крізь лісові хащі. Колючі гілки кололи її хутро, поки гурт котів не вийшов на схил. Іскролапка почула запахи інших котів. Схоже, їхній Клан прибув на Зборище останнім.
До Іскролапки підбігла Хвоєлапка і весело махнула хвостом. Вони обидві хвилювались перед своєю першою зустріччю з іншими Кланами. Кротолап пошкодив лапу, а Морозолап вирішив залишитися з ним в таборі. Тож разом з сестрами були Лунолапка і Попелап.
Дубозір дав знак хвостом і коти побігли вниз схилом. Іскролапку наздогнала Калинохвоста.
- Краще приєднатися до новаків, - радила вона новачці, - так ти можеш оцінити інших перед Ігрищами.
Від почутого слова в Іскролапки пробігли мурашки. Ігрища! Перед кожним великим святом проводились Ігрища, на яких новаки змагались між собою у жартівливих боях, полюванні, умінні лазити по деревах і знанні в деяких галузях. Іскролапка готувалася до майбутніх змагань, аби не підвести Клан.
Вони з Хвоєлапкою надибали на трьох новаків, що захоплено розмовляли про лови.
- А тоді я схопила ту білку, - вигукнула кремова новачка, - вона вже майже сховалась в дуплі!
- Ти права, білки дуже прудкі, - мовив рудий котик, - але риби ще прудкіші.
Ще один котик, білий, як сніг, помітив сестер.
- Привіт! - гукнув він. - Я Сніголап, а це Яблунелапка і Яснолап.
- Приємно познайомитись. Мене звати Хвоєлапка, а це моя сестра Іскролапка.
- Погоджуся з Яснолапом, - звернулась до гурту Іскролапка. - Я змогла зловити рибу лише з третьої спроби, а білка була моєю першою здобиччю.
Яблунелапка форкнула.
- Клан Темних Хмар не любить мочити лапи.
Бесіду новаків перервав гучний клич. Іскролапка звернула голову на Високий Виступ, де стояли троє провідників.
Наперед вийшла Льонозірка, провідниця Клану Золотого Колосся.
- Вітаю вас, коти Кланів! - по долині хвилею розкотилось мурчання. - В кількох словах скажу, що в нашого Клану з'явилися двоє новаків - Сніголап і Яснолап.
Коти замуркотіли, вітаючи новаків.
- На території нашого Клану спокійно, здобичі вистачає, - продовжила провідниця. - Ночезоре, тобі слово.
Наперед вийшов мускулистий кіт з лискучим темним хутром. Яблунелапка поряд з Іскролапкою випнула груди і з гордістю подивилася на свого провідника.
- Буду небагатослівним, - сказав провідник, - всі ви знаєте нашу медикішку Криноквітку. Вона вирішила піти на спочинок, тож тепер нашим медикотом буде її учень Бджолокрил.
Клани вітали стрункого черепахового кота. Він здався Іскролапці різким та грубим, на відміну від його колишньої наставниці.
Гострозір пішов, а на його місце вийшов Дубозір. Іскролапку хвилювало питання: чи оголосить він про її новацтво?
- Спочатку, хочу сказати, що Клан Срібного Снігу процвітає, - голос провідника розливався галявиною. - Здобичі вистачає, а також у нас з'явилося четверо новаків: Іскролапка і Хвоєлапка присутні сьогодні на Зборищі.
Вояки Кланів вітали новачок, й Іскролапка відчула приплив гордості.
"Цікаво, як я відчуватиму себе, коли стану воячкою? - подумала новачка"
- Але найважливішою темою сьогоднішнього Зборища є Ігрища, - продовжував Дубозір, - які будуть організовані Кланом Новорічного Сяйва. Ми вирішили зробити їх дещо незвичними. Окрім звичайних завдань, новакам потрібно буде виконати ще одне, яке покаже їхню кмітливість, витримку і знання. Тому раджу всім новакам добряче підготуватись. Скажу одразу: завдання буде не з легких, учасники будуть відсутні декілька днів. Проте вояки уважно стежитимуть за ними.
- Тобто, ми маємо кудись вирушити? - занепокоїлась Хвоєлапка.
- На нас може чекати небезпека, якщо ми підемо з Кланових угідь! - вскрикнула Іскролапка. Їй було дійсно страшно.
- Навіть якщо так, за вами стежитимуть, - намагалась заспокоїти новачок Калинохвоста. Але це не допомогло.
Місяць вже сховався за хмарами, і вояки швидко бігли, весело перемовляючись про минуле Зборище. Між Кланами був мир, викликаний перечуттям свята, але Іскролапка вперше за останню повню не раділа Ігрищам.
Вона мовчки пішла до свого кубла, навіть не привітавшись з братами, і вляглася до свого гніздечка. Проте сон не приходив: у голові роїлися думки, викликані новиною. Що з ними буде? З чим доведеться зіткнутися? Хоч Іскролапка і не знала, у чому полягає завдання, вона передчувала біду.
"Ні, - подумала вона, - я не готова до цього"