Історія Яку Усі Забудуть ЗАМОРОЖЕНО

3

Куди їдем?- не відводячи очей від дороги запита ЮнГі

Чімін подивився на нього незрозумілим поглядом.

- Адреса. Де ти живеш.- оточив

_**(адреса)** - відповів Чіміна.

Всю дорогу Пак Чімін роздумував, як це він міг сісти до незнайомця у машину, та й ще сказати свою адресу. Всю дорогу вони їхали мовчки. Чімі побачив знайомі вулиці,будинки, переулки якими він скорочував шлях до університету.

-Зупиніть тут - попросив Пак

- Ми ще не приїхали. Почекай- відповів Юнгі

-Нетреба я пройдусь- Чімін далі наполягав на своєму, а Мін лише усміхнувся кінчиком губ.

- Ти навіть вийти нормально незможеш зразу впадеш. Потім знов в лікарню- Засміявся Юнгі.

- Неправда! Це через тебе- надувся Чімін.

-Коли ми прийшли на "ТИ"? - запитав він. Пак почервонів і не знав куди подітися

- Вибачте я не хотів - хлопець почував себе не пособі.

-Нічого. Нам давно теба було це зробити.

І тут Чіміні зрозумів, що чоловік який сидить ліворуч від нього може бути ким завгодно, маньяком , насильником, а гірше вбивцею який утік з в'язниці. Його охопила паніка, він не знав що робити тоді...

-Зупиніть я хочу вийти- за нервував Чімін

-Щось сталося?

- Я хочу вийти. Зупини! - Пак уже почав кричати.

Юнгі зупинив машину, але двері замкнув.

-Що ти робиш! Відкрий ! - маленький хлопчик не знає що далі робити, коли він відчув руку на своєму плечі міцно закрив очі читаючи, що зараз щось станеться.

- Ти в секунду став іншим, що сталося? Скажи мені прошу

-Хто ти?- підняв погляд запитав Чімін

-Я Мін Юнгі власник SG компанії- відповів Юнгі

-Де документи? Може ти вбивця, а страшніше н....

-Насилник ? - Перебив Чіміна - Ти смієся?- засміявся Мін, а маленьке хлопча не розуміє з чого сміятися - Якби я ним був думаєш ти би сидів тут. А?
Чімін у стало настільки стидно, що знову почав дьоргати ручку. Але нічого не получильсь.

-Неламай машину - уже групшим голосом сказав Мін- Не думаю, що ти маєш таку велику суму- Юнгі повернувся до Пака. Він наблизився до хлопця.-Ти мене боїшся?
Чіміна аж передьоргнуло.

-Я..Я незнаю вас тому так боюсь- на очах почали збиратися сльозинки- Відпустіть прошу- одна сльоза потекла по щоці до підборіддя і капнула на світлу куртку. - П-проошу- сльози уже не могли прийматись. Одна за одною вони капали і не зупинялися.
Юнгі обняв і міцно придав до себе маленького нещасного хлопчика.

-Усе не треба не плач прошу- притягнув сильніше до себе- Подивись на мене- взяв у руки личко Чіміна - Я не насильник, і не вбивця, і у в'язниці не був - спокійно відповів Юнгі

-П-правда- заїкаючи відповів Пак і витер очі від сльоз.Юнгі накінець відпустив його- Тоді я піду. Відчиніть.

- Тепер я не можу це зробити

-Чого?-зацікавився хлопець

-У тебе всі очі мокрі зара вітер пробує потім боліти будуть.

-Правда? - настрашевся Чім

-Так у мене раз було. Так боляче- Мін сказав наполовину проводу. Він це так обіграв, що збоку подумав що він актор. - Їдем далі ?

-Добре- тихо сказав Пак.