Історія Яку Усі Забудуть ЗАМОРОЖЕНО

5

7:30 хтось дуже сильно хотів попасти у будинок до Чіміна. Він сонно йде до дверей

- Хто так рано в гості ходить? - запитує сам себе хлопець - Хто там?

-Пане Пак важ батько хоче вас бачити - відповідає грубий голос за дверима

-Ще цього не хватало. Що робити?- бурмочить собі під ніс Чіміна.-А..його немає дома - перше, що сходить на думку

-Пане Пак я знаю що ви дома, не потрібно мене обманювати. Відчиніть двері

Чімін не знає, що робити. Всеодно ці двері хтось відкриє, як не він, то пес  його батька.

-Що йому знов треб?-відкривше двері та на правляючись  до кухні говорить хлопець - Якщо знов казати, що я своїм співом нічого не добюсь то можеш йти.

-Він хоче вам сказати ЦЕ особисто - не змінивши своєї емоції говорить той.

-кх..кх..Особисто??-  подавився Чімі. Бо батько ніколи нічого особисто не говорив, після того як хлопець з'їхав. Або надсилав повідомлення, або своїх помічників.- Чого там важливого має бути, що він мені сам сказати хоче?

-Ви самі маєте з ним поговорити

- Лі ЧинХо скільки ми років ми знайомі ?- Чімін підійшов і обняв ЧинХо за шию

- Вам було десять років коли я прийшов. Вам це нічого не дасть. Я не скажу

Чімін поморщв  ніс. Зібрався і вийшов на будинку. На нього уже чекала чорна машина, він сів і вони рушили.

Дорога була довга аж за місто, але музика в навушниках і прекрасний вид з вікна позволив трохи відволіктись від думок, про то, що скаже батько. Роскоші будинки один за другим змінювалися. Вони проїхали у сам кінець. Рскішний великий будинок на два поверхи, з великим садом і басейном.

-Мені точно треби туди йти?- Чім робить оченята як у маленького цуценя.

-Господин, ви самі усе знаєте.

Чімін фиркнув і вийшов з машини.
Зайшовши у дім на нього зразу нападають не довольні погляди.

-Що ти тут забув ?- хлопець років двадцяти трьох підійшов до Пака який стояв у дверях. Він вдихнув повні груди знаючи, що зара буде довга розмова.

-Я...
-Він до господаря- твердо відповідає головний помічник- Він чекає.

Чімін махнув головою і попрямував за ним.

Хлопець завжди не долюблював свою сім'ю через дитинство. Його кожен день ображали, він не раз  попадав в лікарню з побоями. Це залишило великий шрам на серці маленького Чімі.

Коли Хлопець зайшов у кімнату, він  просто застиг.
Його батько лежав майже непорушно. Так Чімін свого батька не долюблював, але зараз йому його шкода.
Він став коло ліжка і не рухався.

-У нього рак- заді підійшов помічник і похлопав хлопця по плечу- Нічого уже не поможе.

Чімін не хотів плакати плакати але сльози самі потекли. Він впав на коліна і просто плакав.

-Непотрібно - хриплий голос був настільки вимотаним- Нічого, мій час прийшов.

-Я знайду найкращих лікарів - швидка говорив хлопець- Обіцяю- Пак  став плакати ще сильніше.

Батько похлопав  сина по спині, із словами " Поплач тобі стане легше".
 
⭐Вибачайте що так довго не було⭐ Люблю💜💜