2Глава "Янгол"

44 4 5
                                        

Місяцем раніше.

Невелика кафешка в центрі Франика.

Три шкільні подруги зібрались випити.
Вже пяненька Іва, вложивши голову у складені на столі руки, з сльозами на очах і кислою мордочкою скугнить за життя

-Уууу, чому у мене нікого немає? Всі вже знайшли половинку, а я… Я просто хочу любити когось… обіймати коли їй сумно, і бути обійманою у відповідь - її губики надулись, а погляд опустився.

-Ів, може годі тобі, ти вже годину так бубниш, і це тільки після пари келихів. Не вмієш пити не берися. - урвався терпець Соні, наймолодшому живчику їх компанії - Ми все ж прийшли відмітити початок студентського життя, а не нити.

-Сонь, ну на душі їй так. - почала старша, Юкі, найспокійніша в компанії і найбільш чутка. Вона звернулася вже до скугняшки - Може тобі хтось подобається чи симпатичний/на? - у компанії всі вже були вкурсі її орієнтації і нормально до цього ставились. Правду Соня трохи прифігіла спочатку, але це таке.

-Ну-у-у… - її щічки зарумяніли вже не від вина, а погляд ніяково скосився вбік.

-Так-так, а це вже цікаво, розказуй. - Соня аж підсунулась блище до подруги.

-Соня! - Юкі стукнула її ліктем в бік.

-Ай, чого ти? Ну дійсно ж цікаво. - за цим послідував ще один штурх - Ай!

-Хех, та не бийтеся ви. Це першокурсниця з паралелі, побачила її вперше на дні першокурсника.

-І як? - майже хором але з різними тонами виговорили коліжанки. Живчик зацікавлено, а старша спокійно і трохи схвильовано.

-Вона... мила,.. її блакитні очі глибокі наче океан, а... темно-русяве волосся... наче шовк і легко віддає корицею - краєчки Іванних губ піднялися, а очі дивилися в пустоту, малюючи перед собою описуванний образ.

-Оу, це так мило, а вона до тебе як? - Соня вже молювала в голові їх пару.

-Вона привіталася, і пару раз назвала мене милою.

-Ну що ж, вітаю. - Юкі щиро всміхнулась - Ти втюрилась і навіть є шанси на взаємність...

-За це й вип'ємо! - підняла келих молодша.

-Тц, Сонь ти як завжди…

-За любов! До дна! - перебила Іва буботіння Юкі.

-Одним миром мазані. - кинула вона, і собі підняла келих.

Зігрій моє серце і біль забериWhere stories live. Discover now