Зігрій моє серце і біль забери

3Глава "Це дійсно ти?"

Прекрасний пізній листопад. Сонце з усіх останніх сил намагається прогріти землю і людей, та по побілівшими доріжкам тротуарів і рослинам було видно, що воно все більше здає позиції. Легкий сніжок витав небом, чіпаючи погляд блакитних очей і ловлячись за шовкове, каре волосся. Це й ж сніжок приємно шарудить під елегантними чорними черевичками і підступно липне до них.

Ніка сміло ступала асфальтом, насолоджуючись снігом та прекрасним ранковим Станіславом* на його фоні. Її ціль вже ближчає: молочно-кавова багатоповерхівка вже видніється в полі зору. "От вона здивується. - на її обличчі просвітила невинна дитяча усмішка. - Дізнатися її адресу було не так то легко, сподіваюсь, що це не задарма". Вони з Івою вже так довго знайомі, але це вперше вона буде в неї вдома. "Може таки треба було попередити? Але ж я хотіла зробити їй сюрприз. І взагалі, я ж спеціально запропонувала їй піти в кіно, вона точно вдома, просто зайду за нею" - думаючи так, вона сама не помітила як зарум'яніла і все більше заривалась в свій теплий, але ніжний білий шарфик. Чогось вона хвилювалась більше ніж зазвичай. Ніколь давно помітила, що з Іванною їй спокійніше ніж з іншими. Вона хоче бачити її частіше, знати її набагато краще. Та для неї це почуття "до кращої подруги", принаймні так вона думає.

От вже і двір будинку. Ще раз звіривши номер під'їзду, Ніка зайшла в дев'яти поверхівку і піднялася на восьмий поверх. Пару схвильованих кроків і от вже потрібна квартира. Вона видихнула і несміло постукала - двері відкрила молода шатенка дев'ятнадцяти років з зеленими очима.

-Добридень, вам кого? - дівчина була дуже привітною, навіть не дивлячись на неочікуваний візит.

-Вибачте, я мабуть перепутала квартири. Я шукаю Іванну Дерев...

-А, то ви до Іви. Що ж, тоді все правильно. - дівчина повернулася і крикнула в коридор - Ів, тут до тебе!! - в коридор вийшла знайома постать з розпущеними карими кучерями.

-До мене хт..? - каштанові очі дівчини округлилися до розміру самого каштану, коли вона побачила в дверях квартири "подругу". - Нік? - мов би не довіряючи своїм окулярам перепитала вона - Хах, Нік, це дійсно ти? - в її голосі вже читалась радість, вона підбігла і затяжно обійняла її в знак вітання - Та ну, звідки ти тут? Я ж не казала тобі адресу. Чи... - її обличчя змінилося на жартівливо-серйозне - ти слідкувала за мною?~ - молодша лиш мило засміялася