Я хочу стати русалкою!

якщо правильно брати частина 8, але не думаю, що в цьому суть

Що ж... всім привіт, це знову я. Трохи інша я, яка готова радувати вас тією самою історією, але трохи кращою. Беріть чайочок і всідайтесь. Пройшло багато часу з останньої глави цієї історії, як і принципі пройшло багато часу самої історії.

Я б хотіла сказати, що зараз у дівчат все добре, але всі ми знаємо, що не зовсім. Я подорослішала, дівчата подорослішали, та й історія теж.

Пройшло 2 роки. І за цих два роки, мушу сказати, що загалом все прекрасно. Але порізну прекрасно. За цих 2 роки, дівчата не цікавились магією. Ну принаймні Нара. В один момент дівчата перестали спілкуватись. Хах... здається такі гарні подруги. Але це лише на поверхні. Все перевернулось з ніг на голову. І так як було вже не буде. Що там у Нари? Та у неї все вроді добре. Живе, як жила. У Ванди, також все гуд. І може здатись, що на цьому треба закінчити, але ні. Все повертається правда ж? Дитячі звички, бажання, і навіть смаки. Так було і з одною з дівчат. Вона повернула свою любов до магії, до чогось незрозумілого. І в один момент побачила те що до цього не бачила та не розуміла.

Вона повірила в магію, тоді, коли почала нею користуватись.

Так, саме так. Вона змогла. Русалкою вона не стала, але керувати погодою змогла. Чим більше вона практикувалась тим більше могла. Через довгий рік старанної практики, вона могла керувати погодою( в межах розумного звісно, треба розуміти, що сніг літом ти не викличеш, як би не старався, хіба що з нього буде дощ)

Вона інколи могла керувати водою. З її бажанням могли засохнути квіти, лише за день і навпаки.

Тим часом Нара думала, що це дурниці, на які не треба тратити час. Це дало свої наслідки...

Осінній ранок. Чути спів пташок. Лише 7 година ранку, а настрій вже хороший. Ванда спокійно встала з ліжка та пішла в ванну. Помивши руки, вона відчула дискомфорт. Її сонний настрій вивітрився зразу після того як вона впала на землю і побачила величезний хвіст.

Він не був такий як в серіалі. Він був іншим. Луска блистіла, а її срібно-бірюзовий окрас був прекрасний, подивившись на груди вона побачила щось дивне, такого вона не бачила. Половина грудей були в лусці, це було дивно і круто луска вкривала груди дівчини роблячи їх дивовижно гарними. Витершись, вона все таки змогла стати людиною знову. Їй подобався цей ранок все більше.