Вони не могли рішити що робити і Аліна згадала що в неї є велосипед і може сама поїхати до Владіка я був принципі не проти так буде швидше і краще для нас бо час зараз важливий.
Аліна: Гаразд я пішла по велик і їду думаю скоро будемо.
Даня: Окей за Яріка поки ні слова я попробую його найти.
Вони розійшлися Аліна поїхала до Владіка, а Даня пішов подивитися що там з прірвою. Коли він прийшов він був в шоці їх не було лише годину, а там яма вже в глибину метрів сто і по довжині хто знає яка можливо десь іще її немає і скоро буде хто зна но виглядає це стрюмно.
Пройшло пів часа Аліна досі не вернулася, але могла вже я не найшов Яріка гадки не маю де він прірва вона іще стала більшої і стала завширшки як колись наш міст тобто тридцять метрів і якщо так пощитати то за одну годину вона збільшується в ширину на двадцять метрів не знаю на скільки це опасно для нас но хто зна як воно буде дальше відбуватися. Минуло іще десять хвилин і тут Даня почув крик Ярика і він був не подалік в стороні прірви. Коли я вже добіг Ярік висів у прірві і допомогти я ну ніяк не міг він просив мене но я нічого не міг зробити він був від мене на глибині двадцять метрів що доволі глибоко і тут він падає в яму і це було так обідно.
Йшли минути і тут в небі пролунав странний звук і Ярик упав з неба на землю як? Сам не знаю щас думаю все узнаєм.
Даня: Ярик у мене до тебе куча вопросов. 1 як ти там опинився.
2 як ти появився тут цього ти впав з неба.
Ярик: На перший вопрос я можу відповісти ми іграли з друзями прятки і так заіглалися що я не бачив що відбувається заді мене і в один момент я зрозумів що падаю і входився за корінь дерева було дуже слизько я почав кричати ніхто не чув із друзів, але ти прийшов.
На другий вопрос відповісти не можу бо я не знаю як я тут появився.
Даня: Странно я думав ти знаєш цього ти тут знову ну це не важко главне що ти тут і Владік тебе не вб'є за те що ти був уйшов із дому.
Ярик: Лучше вже так.
Ми ждали Аліну з Владіком не довго після того случая пройшло іще двадцять хвилин і ми все всі зібралися.
Даня: Ну нарешті ми думали що ви вже не прийдете.
А і В: Да ми тут поки ішли до додому взнали одну вещь даже ні дві.
Владік: Перша та що нам скоро прийдеться уходить від мого дому бо вже плизько прірва. Друга глянь на наші руки на ній набиті тату які ніхто із нас не набивав у вас також є тату тільки у Ярика їх чомусь дві ніхто не скаже що тут сталося поки мене не було?
Всі стояли мовчали і думали говорили чи збрехати?
