Вінниця. Десяті роки двадцять першого століття.
Після народження донечки життя молодого подружжя закрутилося у буденних справах. Нагодувати, покупати, вкласти спати й так по колу.
Родина жила у красивій будівлі із високими стелями з кінця дев'ятнадцятого сторіччя. Зробили в ній ремонт, купили нові меблі. Життя поступово ставало комфортнішим й гармонійнішим. Ось вже й донька Соня трохи виросла й у свої два с половиною роки навчилася гарно розмовляти. Зручний вік: дитина може пояснити, що хоче й брехати ще не навчилася.
Й якось раз трапилася зовсім небуденна історія. Батько був у праці, а дружина порпалася на кухні. Мала донечка бігала поряд і постійно дивилася у порожній кут кімнати. Зрештою мати не витримала дивної поведінки дитини й спитала: "Соню, люба, чому ти цілий день дивишся у той куток?"
"Бо там сидить дядя й каже мені "ку-ку"," — відповіла дитина.
Чи варто казати, які мурахи пробігли по шкірі від цієї заяви у мами?
Ось і добіг кінець. Дякую, що прочитали! Буду рада зірочкам, коментарям і зауваженням. Яка історія вразила найбільше? Будьте обачні й бережіться темряви передусім тієї, що ховається у людських серцях.
До нових зустрічей!
Ваша Таліана.
P.s. якщо вам сподобалося й вам хочеться продовження, то розширена версія "Оповідок" знаходиться на новому українському порталі Аркуш http://arkush.net/book/80/9
ВИ ЧИТАЄТЕ
Оповідання біля нічного вогнища
Mystery / ThrillerНе вигадані короткі історії! Можливо колись кожній із них знайдеться логічне пояснення й скептики розповідатимуть про світлові явища, омани слуху, гру підсвідомості, психологію жертви, але для мене ці історії значать лише те, що ми ще далеко не все...
