Ведені війною

Запис шостий. Сховище

Місія — це дар чи прокляття?

В будь-якому випадку це — довіра.

Дарріан

Цього року як ніколи було зрозуміло, чому весна починалася з місяця Сімфали, Пані Удачі. В цей час погода була непередбачувана і мінлива, як і сама Сімфала. А разом з цим непостійно розвивалося і протистояння Кетанії та Ревелії, що відновилося на початку весни.

Дві найпотужніші держави Хартілона вкотре довели, що вони одна одну варті.

Основні події театру військової дії відбувалися навколо озера Іллідейн, оскільки на схід і південь від нього проходили кордони між ворожими країнами.

На схід від озера — на Північному фронті — Ревелія майже наблизилася до найбільшого міста північної частини Імперії, Фредіта. Ревелійські війська стояли буквально в одному денному переході від міста, і імперці ось-ось очікували на початок затяжної облоги. Також Ревелія дуже сильно наблизилася до міста Ладір, захоплення якого відріже Кетанію від можливого видобутку ресурсів з Лісу Аліас і відкриє Ревелії доступ до моря.

В той же самий час сили Кетанії досить впевнено просувалися по територіях уздовж великого тракту, що з'єднує Фредіт і Дінафу, столицю Ревелії. До кінця місяця Сімфали основна імперська ставка стояла приблизно на рівній відстані між Дінафою і другим за значущістю містом Ревелії, Кімарою. Кімара була осередком мислителів і ремісників Ревелії, саме там знаходиться Гільдія Магів і найбільші майстерні всіх інших гільдій. У будь-яку мить армія Кетанії могла зробити ривок до одного з найважливіших міст свого ворога. І хоча йти по тракту до Дінафи було би зручніше, стрімка атака по бездоріжжю на Кімару могла обійтись меншою кров'ю.

В цілому можна було би сказати, що на Північному фронті сформувалася умовно патова ситуація: кожна з країн мала свої переваги і могла похитнути нестійку рівновагу в будь-який момент. Але на Південному фронті у Кетанії була явна перевага.

Чим південніше, тим далі вглиб території Ревелії вдалося пройти імперській армії. На великому тракті неподалік від ревелійскої столиці протистояння досить швидко завмерло, перетворившись фактично в позиційну війну: жодна з країн не могла прорвати і утримати прикордонну оборонну систему ворога. Але, здається, Кетанія і не ставила за мету зробити прорив найближчим часом.