Ava Ford ( Заморожено )

3. Справжнє обличчя кузена

|||

***

Через декілька годин друзі Ніколаса доставили забаганку Ави, вона і не сумнівалася, що кузин виконає замовлення.Вона взяла в руки рушницю і почала її оглядати. Друзі Ніко, допомогли їй розібрати її, зібрати назад і як заряжати, авжеж Ніко був проти, але хто його слухав.
- Аво тебе ця зброя в могилу заведе - сказав Ніко.- Друг такого не зробить - не відкриваючи погляду від рушниці промовила Ави.- Ти себе чуєш!? Аво, це - не іграшка!- Я знаю.- Сумнів..- Замовкни Ніко! А ти себе чуєш?! Ти ведеш себе гірше чим істеричка. - зі злістью випалила Ава.
Друзі Ніколаса розсміялися, а злий Нік пішов в будинок злістно притупуючи ногами і насупленим виразом обличчя .
Один з друзів Ніколаса - Мартін підійшов до Ави і запропонував приєднатися до їхнього юнацького клубу "Варвар", на що Ава погодилася.Кожного дня Ава ходила до лісу з учасниками групи на тренування по стрільбі з вогнепальної зброї,в тому числі і з рушниці. Вона була там єдиною дівчиною, але ніяких суперечок не було що до її статті, через що Ава була щасливою.

***

1 грудня/ 20:55 / 1930 рік

Ввечері Ава поверталася додому. Час ще не пізній, але так як на вулиці зима, темрява наступає раніше, вже в цей час на дворі так темно, наче середина чорної ночі.

Ава не поспішала додому, вона повільна йшла ловлячи руками сніжинки і дивлячись на гарне, нічне місто Віола.
Вона майже дійшла додому, але перед очима настала темрява і стало важко дихати...

Це останнє що побачила дівчина тим вечером...







***








Ава прокинулася в не освіченій кімнаті, вона чимось нагадувала в'язницю , але надиво непогано виглядала.

Разом з нею в в'язниці були всі учасники клубу. Половина з них ще була в відключці, а половина намагалися розв'язати мотузку.

Ава не розуміла що відбувається, вона не пам'ятала..

Всі панікували , лише один Мартін сидів і спокійно дивився на стінку навпроти. Один з хлопців штовхнув його в плече. Мартін відвів погляд, оглянувся на кімнату, на всіх і сказав :
- Я знаю.
- Мартіне краще допоможи нам розв'язатися - викрикнув один хлопець з купи.
- Нам уже нічого не допоможе.. - з насмішкою промямлив Мартін.
- Мартіне, що ти верзеш?! Невже тебе вдарили по голові?
- НАМ УЖЕ НІЧОГО НЕ ДОПОМОЖЕ! - з сльозами на очах викрикнув Мартін.

Всі замовкли, і здасться обличчя всіх присутніх по чорніли а очі полізли на ліб.

Молодший брат Мартіна - Гарольд викрикнув :
- Чи може хтось мені пояснити що відбувається!?

Настала тиша.. Через декілька хвилин Мартін прошепотів :

- Ніколас..
- Ніколас? - перепитала Ава.
- Ніколас. - Так той виродок.. Це він!
- Про що ти? - налякано запитала Ава.
- Це твій чортовий кузен у всьому винен! Це він нас видав французькій гвардії! У мене немає сумнівів!
- Да що ти таке говориш? - сердце дівчини впало в пятки.
- Ніхто не дізнається - ніхто не дізнається, а зараз що?! Ми вже мертвеці!
- Аво, твій двоюрідний брат - це підла людина. Він торгує зброєю на чорному ринку. - сказав Мартін це, дивлячись дівчині в очі.
- Він бляха нас продав! ПРОДАВ!
- Та Ніко би ніколи.. - з скляними очима прошепотіла Ава, - Ні, не міг! Це не правда!
- Аво це правда, і це вже не вперше! - сказав Мартін.
- Пам'ятаєте Містера Йордана, котрий купив револьвер у Ніколаса 2 тижні тому? - Звернувся він до хлопців.
- Так от він вже 9 днів як мертвий! Мертвий, - Це все він!
Ніко співпрацює з гвардією, здаючи своїх клієнтів їм! Я впевнений вони йому не мало платять...
- Звідки ця інформація? - зі злістью спитала Ава.
- Вчора в обід, моя людина донесла мені це. Я впевнений він мертвий, а ми на черзі..

***

Через декілька годин відкрилися важкі двері і в кімнату зайшли двоє гвардійців.

- Це те дівчисько? - запитав перший в другого.
- Так, виведи її звідси.
Гвардієць підійшов до Ави взяв її за руки, але дівчина почала пручатися.
- Куди ви ведете її? - викрикнуло декілька хлопців.
В цю ж мить їм підставити револьвер до голови.
- За неї внесли вклад, щасливиця, тепер вона вільна. - відповів другий гвардієць.

У них все ж таки вийшло вивести Аву звідти. Від різкого світла дівчина зажмурила очі. Її привели до дорогого кабінету. Такого кабінету не було навіть в майора Янга.

- Це вона? - запитав гвардієць
- Так - почувся голос Авиного кузина. - Залиште нас. - і в цю ж хвилину солдати покинули приміщення.