Без цукру

2

2.

Відповідальне ставлення до роботи різко контрастувало з легковажним – до навчання. Можливо, це було пов'язано з тим, що готель "Ведмежа лапа", в якому Еля працювала покоївкою, знаходився в двадцяти хвилинах ходьби від гуртожитку. Можливо, на це впливали цікаві знахідки у смітнику і різноманітні плями на ліжку, передумови появи яких дівчина легко могла нафантазувати, оскільки вже давно не дитина. Проте найважливішою причиною пунктуальності, старанності та завжди охайного вигляду на роботі, мабуть, була ( чи, радше, був) наявність дуже симпатичної особи на посаді адміністратора.

- О, привіт, Ельвіро. Не чекав на тебе сьогодні, - привітався блакитноокий блондин за стійкою адміністратора.

- Привіт, Крісе, - трохи зашарілася вона, як завжди. – В Юлі сестра захворіла, тому я вирішила допомогти. Кхм.. ну тобто, вона мені зателефонувала вчора і попросила замінити її на півдня.

- Робити хороші справи – це круто, - усміхнувся широкою усмішкою Кріс. – Сьогодні не так багато роботи, здається, тому думаю, ти не дуже засмутишся, витративши половину вихідного.

- Ой та мені взагалі не важко, - по-дурнуватому заусміхалася Еля. – Допомагати друзям потрібно і я.. гм.. піду вже, мабуть.

- Вдалого дня, - сказав Кріс, читаючи щось у комп'ютері.

- І тобі, - вигукнула Еля, мабуть, занадто радісно.

"Дурепа", - промайнуло в її голові. Повільно йдучи коридором у напрямку роздягальні, Еля помітила як двері одного з люксових номерів відчинилися. Звідти вийшла рудоволоса дівчина, яка швидко рухалася на вихід, защіпаючи модну оверсайзну куртку. "Зараз лише пів восьмої. Хто так рано виселяється?" Коли вона підійшла ближче, Ельвіра впізнала в ній свою одногрупницю Женю.

- Привіт! Не очікувала тебе тут побачити, - усміхнулася Еля.

Женя трохи розгублено привіталася. Помахом руки дівчина уклала своє волосся на один бік, привідкривши на мить нещодавно зроблене мінімалістичне татуювання під вухом – невеличка гілочка із зеленим листям.

- Я вчора познайомилася з одним симпатичним хлопцем в клубі... - сказала вона.

- Навіть так...

- Не те щоб я це роблю часто, але він був милим і.. накачаним.

- Та годі тобі, - усміхнулася Еля. – Я тебе чудово розумію, просто минулого тижня бачила, як ти цілуєшся з тим старшокурсником... як же його? Вова? Ні. Валентин? Ех, забула.