Без цукру

5

5.

- Вам знову снились жахіття пов'язані з смертю батьків?

- Так. Знову.

- Як гадаєте, чому?

- Я плачу вам дві тисячі за годинний сеанс. Мені здається, Ви повинні знати відповідь.

Психолог зацікавлено гмикнув і поправив свої окуляри.

- Пробачте, - озвалася золотоволоса дівчина, сидячи в кріслі навпроти нього. – Це просто діє мені на нерви і погано впливає на бізнес.

- Розумію, - повільно кивнув головою психолог. – Скільки це триває?

- Близько тижня. Я зазвичай мало сплю, але хоча б трохи відпочиваю. Зараз сон втомлює так само як і реальне життя.

- Що саме Вам сниться?

- Наче я, - дівчина заплющила очі, намагаючись все якнайкраще згадати, - наче я їду разом з батьками. Надворі темна зимова ніч. Ми весело говоримо про життя і раптом та вантажівка... - її руки судомно здригнулись. - Потім бачу, як прибувають люди і "швидка" забирає батьків, а тоді витягають мене. І це дивно, бо в сні я уважно за всім спостерігаю, плачу і запитую що сталось, проте мене ніхто не чує. Я наче... стою осторонь і дивлюсь як моє непритомне тіло витягають з заднього сидіння. Це дивно, хіба ні? - вона наляканими очима глянула на доктора Кейса. – Мене ж не було тоді з ними. Я дізналася про аварію з новин, коли повернулася з школи. То як мені може таке снитися?

- Наша підсвідомість загадкова, Меланіє. Можливо, Ви звинувачуєте себе в тому, що Вас там не було, що Ваші батьки загинули, а Ви продовжили жити. Можливо, Ви вважаєте це несправедливим, - доктор Кейс склав руки на колінах. – Вас щороку переслідує одне й те саме жахіття. Незабаром річниця загибелі, так?

- Так, - хриплим голосом мовила дівчина, - третього лютого.

- Я випишу Вам заспокійливе, це допоможе краще спати, - він клацнув ручкою і заходився писати рецепт. – А що стосовно Ваших думок? Ми вже говорили на цю тему і дійшли висновку, що Вашої вини тут нема. Невже щось змінилось?

- Ні, - здивувалася Меланія, - ні, що Ви. Я довго працювала над усвідомленням своєї непричетності й прийняттям факту несправедливості життя. Я б нізащо не зіпсувала цей результат.

- То чому ж Вам досі таке сниться? – запитав психолог, пильно вдивляючись у її зелено-жовті очі.