Уроки пройшли гладко, викладачі чудові. Час від часу летіли смішки в нашу сторону, але нічого такого. Можливо це через те, що я не можу ще добре говорити англійською і трапляються косяки. Також виявилось, що Джунсо і Юкі вільно розмовляють англійською. А ще вони такі.. наче трохи відсторонені.
Прийшла моя улюблена пора - обід. Я вже їла в місцевій їдальні до навчання, але вона тоді працювала дуже обмежено. Зараз же відкритий пишний зал, де зібрались учні всіх класів. Вибір їжі величезний, я не встигаю все прочитати і визначитись з вибором, черга наближається, чорт!
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Ми сіли за столик. Ех, смакота. Як би то не перетворитись в "жирну мишку" до кінця навчання з таким то меню. Мій погляд мимоволі зупинився на Нормані, який набрав в два рази менше їжі ніж я і зараз розгублено шукав очима вільний столик, повільно крокуючи кудись в нашу сторону. "Ну як не з'їм, то понадкушую!" проголосила я свій бойовий клич і почала свою трапезу.
*Хлюп!*
Що це? Ммм.. схоже на молочний коктейль.
Думки в моїй голові "думали" одночасно і про смак коктейлю, і про те, чому я такий не замовила собі, чи випереться це з моєї єдиної нормальної кофти, де помити волосся, Норман сам упав чи йому "помогли"...
Роздався голосний регіт через один столик навпроти ‒ Альфа-4. Точно вони.
Норман розплакався і просив вибачення, та я його не слухала, мене хвилювало інше. Якщо я нічого з цим не зроблю, то далі буде тільки гірше. Але що мені зробити?
Не так добре наїлась, як хотілося б. Та й коли в тебе на голові молоко якось не до їжі вже. Що ж, занесу посуд і знайду де змити це з себе.
Ой, яка ж я роззява... Перечепилась за власну ногу, це треба ж. Майже як Норман хвилину тому і на тому ж місці.
Моя незаконно недоїдена їжа здійнялась в повітря. Шніцель прилетів Еріку прямо в обличчя. Решта салатів ковровим бомбардуванням пройшлись по всій групі Альфа. Вам ще пощастило, що я випила своє какао.
‒ Ах ти шлюха! ‒ зірвався Ерік. ‒ Ти йобнута? ‒ заволала Лора. ‒ Вибачте, я наче перечипилась за щось...
Тільки погляньте на мене ‒ сама невинність. Жертва нещасного збігу обставин.
Злий геній в мені ледь не видав посмішку, та я втрималась видавши натомість найнещасніше обличчя, яке тільки могла видати. Де мій Оскар?
Інцидент привернув увагу всієї їдальні. Помітивши це Альфа швидко заспокоїлась. Ситуація з Норманом зіграла з ними злий жарт - все виглядало так, наче це була чергова підніжка з моментальною кармою.
Місію виконано, от тільки чи дійде до них цей урок? Вони могли подумати, що я і справді випадково впала. Ага, і так влучно поцілила їжею. Сама не знаю як у мене так ідеально все получилось.
Пора зробити щось з тим молоком на голові. І не зустрітись з Альфою в одному туалеті. З цими думками я погнала в коридор.
__________________
*Пуф!*
Це було зіткнення. Я тримала рукою волосся, щоб не розмазувати те прокляте молоко по обличчю і не помітила як врізалась в когось відразу за поворотом. До слова, зіткнення було доволі м'яким, але я таки впала і опинилась на підлозі. Другий учасник нашого маленького ДТП був вищим і важчим за мене, тож опинився прямо наді мною. Так, ця типова незручна ситуація, коли над героїнею нависає головний герой і...
"Оу май" ‒ це було перше, що пронеслось в голові.
Буфера. Наді мною нависли величезні округлі форми, на яких просвічувались крізь майку рожеві соски. Хвилі довгого рудого волосся, великі пухкі губи, ледь помітне ластовиння на обличчі. І цей приємний запах..
Взагалі я не по дівчатах. Але.. Трахни мене, будь-ласка.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
🍓🔞 Версія без цензури тут:
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
