Божевільний рік

Чімін і його компанія

Ранок. Сонце ледве виблискувало через щільно закриті штори. Лієн вже встала. Перший день у новій школі, як ніяк. Направившись у ванну, вона виявила, що під пластиром залишилася тільки мало видна подряпина. Тому вона радісно відклеїла його та поспішила викинути. Вже зібравшись, вона навшпиньки підійшла до Рін.

-Рін, люба, вставай. - Брюнетка потріпала волосся на голові дівчини і трохи поштовхала. Вона намагалася забути про вчорашнє.

Рін розплющила очі, попутно протираючи їх і намагаючись підвестися на ліктях.

-Через півгодини нам потрібно до школи. Збирайся.

-Нова школа .. - буркнула собі під Настя і скинула ковдру. Виявилося, що заснула вона в одязі.

Лієн зникла на кухні.

-Лієне, а що вчора сталося? - Взявшись за голову, сонно промовила Рін.

-Нічого, що мусить тебе турбувати. Тепер все нормально, збирайся.

"Знову каже загадками. Дивно." - Промайнула думка в голові юної школярки.

POV Рін.

Чекати довго на мене не довелося. Я миттю зібралася.

-Юююбка.- Помітивши обов'язковий атрибут шкільної форми, прошипіла я.

-Щось не так? - донісся голос з передпокою.

-Ні. Нічого .- я сонно натягла піпець якусь коротку спідницю. Та це ж міні-спідниця! Як у такій у школі з'явитися? Я б і сміття з дому такою не винесла, не те що до школи йти! Ні, ну ось, а як на вашу думку тепер люлей кому відвішати? Бісить...

Ми вийшли із будівлі. Благо, тягнутися довго не довелося. Школа знаходиться за десять хвилин ходьби від нашої квартири. Я все ще обурювалася щодо ліфта, але Лера постійно мене смикала. Ніяк не звикну називати її Лієн...

Я ошелешено окинула поглядом нашу нову школу. І тут ми маємо вчитися? Чотириповерхова будівля, розписана всілякими графіті. Звичайно помітно, що тут був ремонт і хтось намагався замазати фарбою всі ці витівки, але все безглуздя. Думаю, тут навчаються суцільно гопота і тп. Яхидно посміхнувшись, я зайшла до школи. Лера відразу пішла до розкладу. І звідки вона знає, куди йти?

-Мені на третій поверх. -твердо сказала Лієн. -Вранці дзвонив директор і повідомив про те, що вже попередив усіх учителів.

А, тоді зрозуміло.

-Зрозуміло. Ну хай щастить. - підморгнула я і попрямувала до розкладу. Знала, що ми у паралельних класах.