Не все так погано

Переїзд

Аня з батьками збирали речі. Завтра з ранку вони мали переїхати у Варшаву.
Аня-це шістнадцятирічна дівчина, яка жила у маленькому містечку на Україні. Через брак коштів батьки вирішили переїхати у Варшаву взявши з собою дітей. Аня з її молодшою сестрою Олею мали покинути школу у Україні і піти вчитися у гімназію до Варшави.

Ранок настав дуже швидко. Сім'я швидко поснідали і попрощалися з домом. Дорогою до аеропорту Аня дивилася на красу її краю і на її очі наверталися сльози. Незабаром вони були у аеропорту і сівши на літак полетіли.

Варшава дівчатам дуже сподобалась. Завдяки тітці, сестри оглянули місцевість, бо батьки були заклопотані роботою.
Незабаром Аня пішла до гімназії там нещодавно почався навчальний рік. Дівчина була до кожного привітна і всі до неї також. Аня добре розмовляла польською так як не раз тут була. В класі вона знала Мацека з яким познайомилася минулих канікул.
-Привіт, як тобі в гімназії?-сказав Мацик Ані.
-Привіт, дякую добре, тут всі привітні і веселі.
-Я радий, що ти тепер учишся зі мною-сказав Мацик червоніючи.
-Я теж-відповіла дівчина усміхаючись.

Заняття пройшли на диво швидко. Вийшовши з гімназії Аня почула як заді хтось гукає:
-Аню, Аню почекай!
Аня обернулася за нею біг Мацек. Дівчина почекала на нього.
-Можна я тебе проведу?-задихавшись запитав Мацек.
-Так, звісно.
Половину дороги вони йшли мовчки першим озвався Мацек:
-Ти б нехотіла піти зі мною на вихідних у кінотеатр?
-Можливо, а на який фільм?
-Принцеса льоду.
-Гаразд-сказала дівчина усміхаючись.
   
Аня-має русяве волосся, зелені очі, гарна фігура, одягається зі смаком.
Мацик-брюнет, карі очі, накачений.