Іспанська хитрість

Поїзд

Рін бігла по вокзалу.В неї боліли ноги.Вона бігла, дивлячись на те, як відчинилися двері поїзду.Йшов дощ, але її це не зупиняло.Рін страшенно запізнювалася.Вона проспала.Нічого не підозрюючи батьки вимкнули будильник, вирішивши, що їхня донька навела його випадково.Дівчина прокинулася аж на 40 хвилин пізніше, ніж потрібно.Єдине, що вона встигла – вмитися, натягнути на себе перше, що знайшла (це були джинси,  футболка і  кофтинка) і взяти чемодан, який вона, на щастя, зібрала ще ввечері.Її одяг не надто пасував до дощового літнього ранку.Ціль дівчини була очевидна – встигнути на поїзд, що їхав до Мадриду.Рін все бігла.Вона на ходу стрибнула в двері поїзду, що через декілька секунд зачинилися.Дівчина з полегшенням почимчикувала до купе та сіла на своє місце.Вона була вся мокра.Рін почувалася так, як почувається клаптик вати, коли його занурюють у воду.На ній не залишилося сухого місця.Вона з жалем подивилася на свої речі.Їй треба було їхати ще 10 годин.Та в купе було досить тепло.Пасажирка змогла зігрітися.Її хвилясте волосся швидко висохло.Через дві години дощ скінчився.Дівчині стало затишніше і вона змогла відволіктися на чудовий краєвид з великого вікна.Поїзд минав ріки і озера, гори і ліси.Одяг майже висох.Вона стала думати про майбутнє.Поїзд з кожною секундою наближався до її цілі – Мадриду.Рін їхала туди не просто так, а з метою: поступити там до коледжу на юриста.Вона завжди хотіла цього, та не врахувала дещо: вона жахливо здала екзамени і завжди мала погані оцінки в школі.Дівчина думала: «Для чого я сюди прийшла?..Як я могла не врахувати це і надіятися на навчання там?!».Але шляху назад вже не було. Рін аж розсердилася сама на себе за такі надії.Вона була впевнена, що її нікуди не приймуть.А поїзд їхав далі...Минуло ще дві години.Провідниця роздавала солодощі і чай.Рін не відмовилася від цих гостинців.Губити було все одно нічого