Майстер секти і Псих

Розділ 4

Не те, щоб я ніколи не замислювався про особу Психа, але він був божевільним вже більше ніж рік чи два. І всіх речей, які можна було б використовувати для його ідентифікації, більше не існувало. Тепер він був просто диким божевільним.

Але іноді в печері було занадто нудно і самотньо. Оскільки мені не було чим зайнятися, я спробував його запитати, але він не відповідав.

— Психу, як тебе звати?

— Скільки тобі років?

— Де інші люди?

— Тебе теж примусили сюди спуститися?

Я задавав свої запитання поки він лежав на животі, прислухаючись до будь-яких рухів, не звертаючи на мене жодної уваги. Раптом мій живіт сильно заурчав. Я зголоднів.

Він подивився на мене з розгубленим виразом обличчя. Збентежений і почервонілий я відштовхнув його правою ногою вбік.

— На що ти дивишся? Ти не чув? Твій син голодний.

Після цього на мене налетіла хвиля сорому, за те, що я скористався ним. Що залишило мене роздратованим.

Псих швидко підвівся після удару і безглуздо засміявся:

— Нан-Нан, зачекай. Нагодую вас.

— Добре. Добре-добре, – я охоче кивнув головою, — Повертайся швидше.

Високий чоловік кинувся, як дика мавпа. Приблизно через годину божевільний повернувся, тримаючи в руках двох диких кроликів, і, як ще один сюрприз, він приніс ледь притомну лань.

Здавалося, у лані були зламані ноги. Коли Псих поклав її тіло на землю, вона кілька разів намагалася встати, але зазнала невдачі. Зрештою лань видала жалібний звук.

— Що відбувається? Чому вона не мертва? – зі здивуванням запитав у Психа.

Незважаючи на те, що його обличчя було покрите густою бородою, я все ще міг розрізнити його жадібний вираз, коли поставив це запитання.

— Це дитині їсти...

Він присів біля лані, налякавши її, і крикнув:

— Молоко!

Він вказав на чотири повні груди лані, які звисали на животі, а потім витріщився на мене (мій живіт) з ніжним любовним виразом.

Якого біса...

Я довго залишався безмовним. Цей Псих справді готував годувальницю для свого неіснуючого сина?