Майстер секти і Псих

Розділ 16

Насправді, у стані Психа протягом дня, було щось недобре, але тоді я не дуже хвилювався через свою лють і його звинувачення. Коли настала ніч, йому стало зовсім погано через те, що сталося з бісерною квіткою.

Я спав, коли мене розбудив гучний шум, і перш ніж я встиг зреагувати, фігура вже кинулася на ліжко і навалилась на мене.

Знайома температура тіла і пекучі штани – все допомогло виявити особу того, хто прийшов.

Три місяці тому я міг лише дозволити йому це зробити, оскільки моя внутрішня травма ще не загоїлася. Але тепер, як я можу дозволити йому так легко досягти успіху? Я відразу використав усі свої сили, щоб боротися з ним.

— Вали!

Я махнув на нього долонею, скрегочучи зубами від ненависті.

Бажаючи вбити мене вдень і бажаючи принизити мене вночі, він просто не ставиться до мене, як до людини! Я був настільки розлючений, що не міг нормально думати. Я просто хотів битися з ним з усіх сил. Однак, навіть якщо Сяо Джон Нань впав у відхилення ці, він все одно був відомим майстром. Він без зусиль уникнув моєї руки і міцно тримав моє зап’ястя над головою. Я відразу зігнув коліно і напав на нього, але його ноги придушили цей порив, не давши мені можливості нанести йому жодного удару.

Коли у мене залишилася лише одна рука й одна нога, мої рухи ставали все більш непостійними. Яким би зловісним я не був кидаючись на нього, він не давав мені до нього доторкнутися. Спочатку він ще легко протистояв мені, але через тривалий час він став нетерплячим, і його напади поступово ставали все важчими.

Хоча в кімнаті не було світла свічок, я все ще бачив його налиті кров’ю очі крізь місячне світло, що проникало з вікна. Він був схожий на звіра, який давно голодує, божевільний від бажання.

Він, мабуть, втратив усе своє терпіння зі мною. Він сердито загарчав і розірвав мою внутрішню сорочку. Перш ніж я встиг продовжити боротьбу, він смикнув мою руку і вміло вивихнув її, витягнувши з моїх суглобів.

— Ах..! 

Сильний біль охопив усе моє тіло. Я не міг не випустити жалюгідний вереск і підняти ногу, щоб ударити Сяо Джон Наня.

Мою ногу відразу ж міцно утримали в своїх обіймах. В його очах не було й сліду тепла, лише вогняна безжальність.