Кнопка С Надписью "6"

Його Слова Для Мене Сонце.

В голові було пусто. Нічого. Важко було здогадатися що відбувалося у залі. Невщухаючий біль в горлі болісно скочувався у шлунок. Це все? Набивалося в голові Нори.
Мене отруїли і це все? Я занадто рано помираю!
Допоки Нора намагалася борсатися у своїх спробах, зовні була паніка.
-вона помре прямо тут!?
Стиснувши кулак боязко запитав Рефф
-якщо ми будемо просто так стояти то так вона двине коні прямо тут!
Вскрикнув Брайн
В туж мить Нора втратила свідомість
-викличіть швидку.
Сказав хлопець підхопивши Нору на руки
Чорний вихід був позаду них. За декілька кроків. Туди і попрямував Брайн.

Швидка приїхала на подив швидко. На рахунку кожна секунда.
-Лора, ти лікар, їдь краще в кареті.
-я кардіо-хірург чим це допоможе?
В посмішці запитала жінка.
Допоки Брайн розмовляв з лікарем що швидко перечисляв ліки які потрібні.
-добре, я фельдшером працювала, можливо чимось і допоможу. Поїду в кареті. А ти з Брайном їдь, допоможеш можливо і йому.
-так..ти маєш рацію
Рефф вже повернувся щоб піти, але, зупинився повертаючись до дружини
-будь обережною, ти не одна.
В посмішці сказав чоловік обіймаючи Лору
-їдемо! У нех критичний стан!
Крикнув фельдшер швидкої
Лора сіла в машину, а Рефф та Брайн лишилися надворі.
Дивлячись як карета допомоги вирушила вмикаючи голосні сирени та мигалки.
-як я тільки міг допустити таке.
Роздратовано сказав Брайн.
Його кулак стискався все сильніше і сильніше.
Здавалося що зараз його шкіра трісне від тиску. І кров буде стікати тоненькою річечкою.
Рефф лише жалістно дивився на це. Він хотів допомогти. Але не знав як.
Брайн повернувся та пішов до машини, що стояла в декількох метрах
Грацнувши дверьми завів мотор.
Відкинувшись на сидіння, намагався заспокоїтись. Вказівний палець трепотів по керму.
Рефф сів до машини. Як тільки зачинились двері, Брайн одразу вдавив педаль газу, і машина зрушила з місця, підкидаючи мілесенькі камінці під собою.
До найблищої аптеки було близько десяти хвилин.
Перші хвилини Брайн промовчав як і його батько. У хлопця підкіпала злість на самого себе. Намагаючись упіймати один хвіст, він наплодив ще два.
Але з часом його злість трохи вщухла. Але не зникла.
-бачу ти вже наче заспокоївся...
Сказав Рефф ледве повертаючись до Брайна
Хлопець змовчав.
-якщо ти думаєш що то із-за тебе вона отруїлась то.. То не так
Батько не договорив. Брайн його перебив
-це виключно по моїй вині. Я потяг її з собою на ці зустрічі. А там де я, там і потенційні вбивці. Як ти це не розумієш. Знову підкіпаючи сказав Брайн.
Його рука здавлювала кермо, здавалося що ще трохи і міцна шкіра в машині трісне.
-заспокійся...
Торкаючись руки сина сказав Рефф
-ти не міг передбачити усе.
Спокійно сказав чоловік
-а з якого це ти часу став таким лояльним до мене!?
Вскрикнув хлопець скидуючи руку батька з себе
Автомобільне кермо лишилось некероване, та трохи здвинулось в бік. Від чого автомобіль виїхав на зустрічну смугу.
Брайн швидко вхопився за нього, повертаючись на потрібну частину
Благо дорога була порожньою.
Хлопець видихнув. Заплющив очі. Відкинув голову назад.
Всередині, Рефф будував годинні діалоги з сином, аби хоч тільки налагодити з ним відносини. Прораховував кожну репліку. Та свою відповідь. Але Брайн - нестабілна людина, від нього не можна очікувати точного результату.
Розчарування підбиралось до горла кожен раз як тільки вони починали діалог.
Лише одне питання кружляло в чоловіка увесь цей час в голові.
Чому його син став таким?..
І почути відповідь на нього він хотів меньше всього.
Та задавати питання боявся більше ніж вогню. Банкротства та смерті.
Але, якщо так буде і далі, то ми лишимось на нерушимій точці. Будемо борсатися у попілі що створили за весь цей час. І скількиб не робили подихів, всерівно помремо від асфексії.
-мені завжди було важко дати відповідь самому собі на це питання. Можливо тиб зміг допомогти мені.
Сказав Рефф
Брайн змовчав, але було видно, що він готоввий дати відповідь на будь-яке питання.
-чому ти став такий?
Запитав Рефф, і майже моментально його перебив Брайн
-серьойзно батьку!? Чому я в біса став такий!? Ти вирішив як в старі добрі часи познущатися з мене!? Так тільки з фізичного перейшов на моральний!?
-я став таким саме із-за тебе! Бісовий ти виродок! Я тебе ненавиджу за все! За те що ти зробив зі мною! Ти просто........... Ти просто виродок!!!
Брайн вскипів до гайок.
В салоні повисла тиша.
Машина в'їхала в місто.
Було чутно лише тихий гул мотору
Шлях до лікарні простягався через блок Богачів, на якому проживав Рефф
-зупини машину, мені потрібно забрати документи. Лора попросила...
Майже не чутно сказав Рефф
Брайн не став нічого говорити, просто зупинив автомобіль.
Батько вийшов з салону, навпівпригині дивлячись на Брайна
-як би ти не ненавидів мене, сину... Я завжди буду любити тебе яким би ти не був. І мене завжди буде картати вина за те що я зробив у цьому житті..
Очі були опущені, але чоловік намагався посміхнутись.
Тихо закривши двері він пішов до будинку.
Брайн провів його поглядом, спостерігаючи за тим як той подзвонив у двері.
За декілька секунд вони відчинились
В них стояла Міто.
Побачивши Реффа, та зраділа обіймаючи його
На обличчі була радість.
Чоловік подивився на автомобіль сина.
Погляд був порожнім. Але з надією на щастя.
Брайн різко вдарив по педалі газу, від чого машина рвано рушила вперед. Проїхавши вулицю. Дві. Квартал. Брайн не міг зупинити свого гніву на самого себе.
-який ти придурок!!!!!
В котрий раз вдаряючи по керму, кричав Брайн
-ти завжди все псуєш Брайн!!!! Завжди!!! Шмат ти недокрапанного дрантя!!!
Заїхавши у закинутий район хлопець різко зупинився. Так що його відкинуло вперед.
Брайн вперся головою в кермо.
В думках був хаос.
-чому кожен раз коли він намагається щось зробити я ніколи не іду йому на зустріч?...
Повторюючи це майже кожну секунду Брайн відкинувся на сидіння.
-який ти бовдур Брайн...
Майже не чутно прогомонів Брайн дивлячись вверх
-ти завжди мріяв щоб у вас з ним все було добре.... Щоб ви разом будували власну справу.. Поважали одне одного... Були батьком та сином не тільки по документах...
-і що ти отримав Брайн?...
-з омріяних батьківських розмов ти отримав лише власні порожні крики на нього. З спільної справи ти отримав компанії які повільно вбивають тебе. З поваги ти отримав сором за свої дії.
-що ти робиш не так......
-що ти в біса робиш не так!?
Вскрикнув хлопець.
Злість знову підкіпала. Відкривши двері Брайн вийшов надвір
Прохолодне повітря забігло під одяг.
Озирнувшись навкруги - не було нікого. Покинутий мікрорайон.
В голові згадались моменти радісної Міто та батька.
-в нього інша сім'я. Інша жінка. Інша дитина. В нього інше абсолютно все! Інше в біса життя!!!!!
Закричав Брайн спираючись на капот власної машини.
-ти йому зовсім не здався наївний ти бовдур! Ти просто шматок плоті для нього в більше ніхто! НІХТО!!!
Здість підступила до горла. Хлопець почервонів. Руки стискали тонкий метал машини. Дихання було нерівним та перерваним.
Хотілось кричати. Мовчати. Розбити автівку. Сховати голову колінами щоб не бачити нічого.
Хотілось багато чого. Але не моглось.
Можна було лише бездіяльно стояти. І чекати поки ти заспокоїшся.
-агов, ти в нормі?
Почувся голос попереду.
Брайн підняв голову
За декілька метрів від його автомобілю стояла повненька жіночка з величенькою собакою
Брайн лише помахав головою.
-так.. Все в нормі... Не переймайтесь..
-бачу сьогодні твій день був не із кращих.
Голос став голоснішим
Жінка підійшла блище.
-пані, все в порядку. Чесно, можете іти по своїм справам
-я не можу лишити людину яка потребує допомоги
Спокійним та приємним голосом мовила жінка
-мені на потрібна допомога.
Скрізь зуби сказав Брайн. Все досі спираючись руками на капот машини
Жінка змовачала. Хлопець навіть не повертав погляду в інші сторони, надіючись що вона піде.
Декілька секунд тиші, Брайн було понадіявся що вона та її собака пішла
Але позад себе відчув тепло. Чужі руки. Жінка обійняла його, мовчки, без дозволу та питань.
Іноді в чужих людей є більше сміливость ніж у рідних.
І іноді чужі стають рідними.