Гонка за лідерством від Ши Цінсюаня

Хва Чен належним чином дбає про ґеґе

Хва Чен виконав свою обіцянку подбати про ґеґе, приготувавши йому гарячу ванну зі спеціальною сіллю, щоб заспокоїти розтягнуті м'язи. Отже, Сє Лянь поринув у химерно-чорну ванну, його шкіра почервоніла від спеки, а волосся було недбало зібране в пучок, в той час як його чоловік сидів позаду, роблячи принцу масаж шиї та плечей.

Сє Лянь крутив головою ліворуч і праворуч, відчуваючи, як міцно його стискають чужі руки, тоді як напруга повільно покидала тіло, і зітхнув, почуваючи себе розслабленим. Хва Чен продовжував щасливо базікати, радіючи бути корисним Його Високості.

— Ґеґе, я не можу повірити, як Небеса не йдуть у ногу з часом, тому що ніколи раніше не чули про шоу перевдягань. Вони були в нас у Примарному місті протягом століть. З мого благословення, звичайно, — посміхнувся той власному жарту. Збирач квітів любив знущатися з Небес та їхніх чиновників. На щастя, Сє Лянь був надто добродушний і дуже добре розумів, як насправді мали образитися небесні чиновники на таку заяву.

— Ці перевдагання існують, щоб нагадувати Трьом Світам не ставитися до себе занадто серйозно, — впевнено продовжив він. — Все це ілюзія.

Сє Лянь відчував, що в нього болять ступні та ікри через те, як він цілий день носив підбори, і цей біль безперечно не був ілюзією. Він витяг ноги, рухаючи ступнями туди-сюди, щоб відчути пошкодження м'язів. Принц зрозумів, що танцювати на підборах справді було чимось страшним — гіршим за сотню мечів. Змучений чоловік тихо зітхнув.

— Ґеґе, я міг би підштовхнути Ши Цінсюаня до того, щоб зробити тебе переможцем, але я знаю, що ти цього не хотів би, і навіть розлютився би на мене, — сказав Хва Чен.

— Ну, не розлютився би, — усміхнувся, відповідаючи, принц, і похитав головою, — але ти дуже добре мене знаєш — я цього не хотів би. Яке задоволення вигравати щось нечесним шляхом?

— Хм, для мене було б дуже весело побачити обличчя інших чиновників, які програли тобі, - чоловік пустотливо посміхнувся, просто представивши обличчя Фен Сіня та Му Ціна.

Помасажувавши свого ґеґе ще трохи, він обійняв Се Ляня за плечі і промовив:

— Неважливо. Я знаю: тобі подобаються складні виклики. І ти все одно зможеш перемогти.

— Ти так думаєш, Сань Лане?  — обличчя юнака осяялося.

Звичайно, він знав, що Сань Лан був дуже упередженим щодо нього, але навіть у цьому випадку, знаючи про перевдягання, той міг дати проникливий і детальний відгук.

— Ага. Ґеґе — людина надзвичайного таланту та майстер дивних речей, — потім він розсміявся і додав: — І він буде чудово виглядати на підборах з перукою.

Сє Лянь не знав, сміятися йому чи плакати. Він зрозумів, що останніми днями відчував себе так само.

— Сань Лане... — сказав він гірко.

— Я серйозно, — усміхнувся співрозмовник, міцніше притискаючи до себе хлопця.  — Ти пам'ятаєш ту ніч на горі Юйдзюнь? Ти так добре виглядав, що якби я не пішов туди спеціально, щоб тільки познайомитися з тобою та зустріти, я закохався б у тебе на місці.*

Сє Лянь усміхнувся і просто відкинувся назад, дозволивши своєму Сань Лану подбати про нього.

*Прим. пер.: Хва Чен, скоріш за все, має на увазі, що у нього не було на думці закохатися. Він тоді тримався на поважній дистанції, тож і не дозволяв собі нічо' такого.