Жовтогарячі очі

1

Як не дивно, сьогодні на Площі Гримо ситуація була доволі спокійною. Не було купи ранених бійців, що неймовірним та незрозумілим способом роз'являлися з далеких запеклих боїв та не розщеплювалися дорогою, не було тих, кого рятувати вже пізно, не було метушні і лайки.

Все велося своїм штибом і, грішним ділом, навіть походило на спокійне життя без війни. Прости Мерліне.

Цим травневим днем, коли сонячні промені грайливо лоскотали пильні коридори, орденці насолоджувалися заслуженою тишею, яку сьогодні вирішили подарувати вищі сили. Деякі з жителів будинку пленталися незвично порожніми поверхами без діла, відмовившись від можливості мирно відпочити у кімнатах – нової інформації про можливі засади не надходило, заплановані місії планувалося втілити трохи згодом. Але ті, хто хоча б раз опинилися у боротьбі, більше не могли жадати чогось іншого, окрім знищення усіх смертежерів до єдиного, тягаючи з собою паличку у руці, завжди у бойовій поготові.

Герміона Ґрейнджер також не могла сидіти на місці, знаючи, що десь там лишилися проблеми, що потребували розв'язання. Наприклад, на Площі скінчилися запаси деяких зіллів, які часом терміново потребувалися у спішні моменти.

Минулого вівторка Шеймус роз'явився з розірваними сухожиллями на плечі від якогось нововинайденого вражого закляття. Звісно, під час подорожі простором становище погіршилося, і якби не швидка реакція ґрифіндорки та пляшечка настоянки ялівцю у кишені джинсів, хлопець, певно, втратив би кінцівку.

Після цього вона завжди пильно слідкує за запасом пузатих флакончиків, загалом, як і робила завжди. Але тепер із жахливою тривогою. Вона навіть розвинула звичку вести список ліків із зазначеною кількістю: треба було зайнятися Настоянкою для поповнення запасів крові та Підбадьорливою.

Але занепокоєння за число зіллів не було єдиним, що заважало спокійно дихати протягом дня. Зазвичай більшість думок у незмірному потоці займав той, хто був далеко звідси, і точно не доступився б до припасів Ордену. Дівчина намагалася відволіктися, з головою занурюючись у справи, втім, почуття було сильніше за марні спроби. Його відправили туди, де й перець не росте, разом з декількома іншими відчайдухами. Вона не знала, чи викликався він самохіть, чи таким чином його карали за проступки минулого, але маємо те, що маємо – вони не бачились більше місяця, а листи звідти приходили не часто.