Your choice

Бібліотека

Вперше за ці два жахливі дні Герміона змогла видихнути та спокійно заснути. Хоча не так спокійно, як здавалося на перший погляд. Вона страждала від панічних атак змалечку, які траплялись, на щастя, дуже рідко через різні обставини та ситуації. Типу бійки в школі або аварії в центрі Лондона, очевидцем якої вона стала в пʼять років. Одразу після «розмови» з Мелфоєм дівчина зрозуміла, що земля зникає з під її ніг, а страх захоплює розум, не даючи адекватно мислити та реагувати на це дійство. Їй було важко. Їй було надто складно справлятися з усім, що з'явилось в її житті зараз. Ґрифіндорка намагалась ледь-ледь дихати, аби хоч якось заспокоїтись і прибрати геть раптове хвилювання. Вийшло в неї зробити це лише до світанку, коли пташки починали клекотіти, а Мелфой незадоволено шурхати по вітальні. Йому не спалось, як і їй.

Можливо, вони двоє поранені однаково. «Можливо, йому теж важко. — Подумала Ґрейнджер. — Можливо, але ні. Він поплічник самого зла. І як би я сама не заперечувала свої нещодавні слова, він мав вибір: бути на боці добра чи бути на боці зла.» — З такими думками дівчина поступово провалювалась в сон, розуміючи, як важко завтра буде на ранкових лекціях.

Слизеринець не заплющив очі ні на секунду після тих слів Ґрейнджер, які, здавалось, заділи його гідність. Дощ за вікном накрапав весь час роздумів Драко над цією ситуацією. Дівчина не виходила в нього з голови. І це його до нестями дратувало. «Бісова дівка Ґрейнджер, ненавиджу» — такі думки були з ним до самого ранку, коли той блукав кімнатою, намагаючись заспокоїтись.

Велика Зала мала жахливо сірий та сумний вигляд. Учням було максимально незвично перебувати тут і переживати це все на собі. Лаванда Браун спрявлялась з цими змінами шляхом криків та суперечок із представниками зміїного факультету вдень і нервовими зривами вночі, ридаючи годинами. Шеймус Фініґан проводив весь свій час на полі для квідичу, коли, звісно, Слизеринці не галасили на всю школу, що це їхнє володіння і лише вони можуть тренуватись тут. Джіні Візлі сьогодні перший день як вийшла кудись, окрім кімнати, вона вкрай довго сумувала за Гаррі, не знаючи, як жити далі. Завдяки Герміоні хоча б змогла прийти на заняття і просто сидіти, намагаючись якось наповнити життям порожні очі.

— Герміоно... — дуже тихо підійшла сестра Рона, виголосивши на вуху імʼя дівчини, продовжила: — Дякую тобі. Після того, що трапилося, я навіть не знаю, як далі, але без тебе не уявляю, де б я була зараз. — Ледь не плачучи сказала Візлі, намагаючись щосили триматись.