Your choice

«Неправильність»

Вони так і стояли. Здавалось, цілу вічність, а не секунд тридцять, як було насправді. Мелфой все ще злісно глядів на неї, обіпершись однією рукою на стіну, проте не зводячи ні на хвильку очей. А Ґрейнджер намагалася вдавати, що вона абсолютно спокійна, стоячи так біля нього. Пітьма почала поступово захоплювати бібліотеку, змушуючи застосовувати чари Люмосу, свічки потихеньку згасали, і тиша опанувалася біля них.

— Яка ще Алогомора?! — Тихо, ніби вже втомившись від цієї ситуації, почав Драко. — Ти зовсім здуріла? — відвів свій погляд, нахиливши голову майже їй на погруддя.
Герміона почала важко дихати, підбираючи нормальну відповідь на це досить агресивне запитання. Думалося, стукіт її серця чувся не лише хлопцеві, але й віддавався відгоміном по всій кімнаті. Руки на мить охолонули, а обличчя застигло в німому запитанні.

— Це єдиний варіант, — трохи посмілішавши, випалила вона. — Ти, як я бачу, взагалі нічого не пропонуєш. — І тут в одну мить вона відчула легенький вітерець, який пройшов її обличчям, коли хлопець, різко схопившись, підняв свою голову, ледь торкнувшись своїм чубом її підборіддя.

Цього разу його погляд встромився на вилиці, пробігшись її губами, зупинився там на кілька секунд. Та нервово ковтнула, від чого Мелфой вже дивився їй прямо у вічі. Тільки цього разу в ньому не було ні краплі роздратованості чи злості, не було й прагнення глузувати чи насміхатися. Було лише бажання. Лише бажання захопити її подих своїм, дужче обійнявши, покласти руку на потилицю.

«Трясця, я попав», — точно з такими думками він перехопив її запитання «Що ти..?», яке Герміона так і залишила, не сказавши. Його вуста накрили її, запускаючи туди мʼятний подих та смак неправильності в усіх його діях. Він схопив її за талію, рішуче підводячи до себе, так по-господарськи цілував губи. Дівчина лише різко відчула всім своїм тілом його гарячі міцні руки, які стримували її біля себе. Вона на хвильку завмерла, сприймаючи це як нереальність, а потім відпустила тривогу, дозволяючи йому продовжувати далі. Час зупинився. З кожним його видихом, що лоскотав її носа, вона усвідомлювала наскільки це було неправильно, але настільки бажано, що воно нарешті мало б трапитись. Мелфой жадібно цілував її, і водночас обережно, намагаючись не завдати їй болю, як робив це весь час словами. Ґрейнджер раптово видала стогін розпачу чи нерозуміння, що відбувається, як подумав Драко. Отямившись, він різко підвівся, помітивши пару очей, що напіврозплющено дивились на нього у неменшому здивуванні, в якому той перебував сам. Дівчина трохи почервоніла, так і залишившись стояти біля полиць. Мелфой сіпнувся і пішов до дверей, грубо викрикуючи.