Знатися, що до Альбуса Дамблдора не виходило. Звідки взявся Блек було невідомо. Він намагався умовити Гаррі перейти на факультет левів, але Гарі відмовився.
Гаррі був готовий розписати всі мінуси життя в червоно-золотому факультеті. Уроки йшли спокійно. Гаррі та Альтаїр стали друзями. Чи не найкращими, але могли довіряти один одному. Уроки проходили спокійно. Представники левового факультету намагалися створити слізерину проблеми, але нічого не виходило.
З кожним прожити з днем у магічній тюрмі здавалося, що немає на світі місця більш сумного.
Розмови рятували від безумства, проте особливо нічого гарного тут не було.
Раптом перед камерами на четвертому поверсі з'явилося троє людей. Вони були дітьми. У одного за спиною був рюкзак.
- Фред, Джордж! - сказала Белатріса.
- Все ж таки прийшли! - сказав Рабастан.
- Ми ж обіцяли! - сказав Фред.
- Ми ще де кого привели! - сказав Джордж.
Лише зараз всі помітили брюнета одинадцяти років.
- Альтаїр Блек, син Регулуса! - сказав Фред.
- Невже Регулус живий? - спитав Рудольфус.
- Живий і просив вам передати деякі речі!- сказав Альтаїр.
Із рюкзака він витяг ковдри і їжу.
- Альтаїр, як зараз Регулус? - спитав Сіріус.
- Добре, став працювати колдомедиком! - сказав Альтаїр.
- Все ж таки використав можливість і став тим ким хотів! - сказала Белатріса.
- Сумніваюся, що він хотів мати роботу і одинадцятирічного сина! - сказав Альтаїр.
- А твоя мама? - спитав Рабастан.
- У мене немає мами, точніше є. Проте усе складно! - сказав Альтаїр.
- Ясно, тебе народив Регулус, цікаво від кого! - сказала Белатріса і погладила хлопчика по голові.
