What if

Розділ другий «Брати Блек (Частина 2)»

1 вересня 1975 рік

Платформа 9 3/4 зустріла родину Блеків веселим гоміром юрби. Куди не глянь - радісні школяри та їхня родина. Сіріусу скрутило живіт, коли він побачив, як одного хлопчика-першокурсника відпроводжають батьки зі сльозами на очах. Їхні усмішки були такими осяйливими. Він ненавмисно відчув заздрість до хлопця.
Усі радіють, усім весело. Лише обидва брати Блек виділялися з поміж інших, з їхніми похмурими виразами обличчя.
Дійшовши до Гоґвортс-експресу, юнаки попрощалися, майже нічого не сказавши один одному. Слова були зайвими. Вони б не передали навіть половини з того, що кожен з братів відчував.
Тому кожен пішов своєю дорогою. Як завжди.

***

Сіріус зайшов у купе, де вже сиділи троє мародерів. Джеймс зразу ж міцно пригорнув до себе друга.
Після зняття імперіуса Сіріус написав листи усім своїм приятелям, де запевнив їх, що з ним все в порядку. Себто він живий.
Друзі одразу почали ставити запитання, на які Сіріус відповідав дуже неохоче. Товариші зрозуміли, що він не в настрої, тому скоро закінчили допит, швидко змінивши тему. Вони завели розмову про буденні речі, як пройшло літо і таке подібне.
Незабаром Ремус заявив, що йому треба йти на зустріч старостів. Він говорив про це трохи невпевнено, неначе соромлячись цього факту.
- Ти староста?! - радісно вигукнув Сіріус. Вперше за всю поїздку він широко усміхнувся. - Муні, це ж чудово!
Видно було, що Ремус зніяковів від цих слів, тому тільки швидко подякував і вийшов.
Після цього, Пітер і Джеймс розмовляли між собою, майже не звертаючись до Сіріуса. Однак, навіть тоді він не завжди відповідав, заглибившись у свої невеселі думки.
«Скоро все прийде в норму. - заспокоював себе Сіріус. - В Гоґвортсі їх не буде, я впораюсь.»
Звісно, він відчував, що дещо в ньому зламалося, але намагався не думати про це.

***

Сіріус лежав на своєму ліжку в Ґрифіндорській вежі й не міг заснути. З того часу, як від дії Імперіуса не лишилося й сліду, він погано спав. Часом заважали жахіття, а деколи думки, що вперто лізли в голову.
Раптом хтось заліз до нього в ліжко і прошепотів стишуюче закляття.
- Чого тобі, Ремусе? - запитав Сіріус без злоби, просто зі слабкістю в голосі.
- Сіріусе, не вдавай ніби нічого не сталося. Ти виглядаєш, неначе після поцілунку Дементора.
- Швидше в мене з ним був довгий палкий роман протягом літа. - гмикнув Сіріус.
На Ремуса цей жарт не подіяв. Він продовжував пильно вдивлятися в його обличчя, немовби точно знав, де Сіріусові очі, хоч у кімнаті було дуже темно.
- Вона... - Ремус ковтнув ком в горлі. - Вона почала поводитися з тобою ще гірше?
Він хвилювався за нього. Сіріус знав це. Минулого року він розповів другу про те, як Вальбурга карає його. Сіріус не міг більше тримати цього в собі. Він хотів з кимось поділитися цим, і Муні був найкращим варіантом. Він умів старанно зберігати таємниці, ніколи не згадуючи за це двічі. Сіріус відчував до хлопця неймовірну вдячність за це.
Тому він розповів.
Усе.
Повністю усе.
Без прикрас чи вигадок. Під час розповіді він частенько збивався і не міг зібрати духом, щоб продовжувати, але Ремус не перебивав. Терпляче слухав і кивав, часом підбадьорливо гладячи Сіріусове плече.
Коли Сіріус добрався до того вечора, коли з нього зняли Імперіус, він заплакав. Навіть цього не замітив, розказуючи далі. Вже потім, в кінці, він збагнув, що його обличчя мокре від сліз, і трохи зашарівся. Ремуса, однак, це здавалося зовсім не турбувало. Він обійняв Сіріуса, пошепки заспокоюючи останнього.
Сіріус був надзвичайно вдячним Ремусу за підтримку. Саме в цей момент він усвідомив одну важливу річ: щоб не сталося, він може завжди розраховувати на Ремуса.