What if

Розділ п'ятий «Кохання Сіріуса Блека»

30 вересня 1977 рік

- Не хочеш покурити перед сном? - запитав Ремус, коли до відбою лишалося менше двадцяти хвилин.
Сіріус хотів. Дуже хотів, але перспектива залишитися наодинці з Ремусом останнім часом лякала його. А причиною була цілковита закоханість Сіріуса.
Він всіляко намагався менше бачити Ремуса від того часу, як усвідомив це, а саме від другої половини літа. Саме тоді, в спекотний липневий вечір, коли все товариство (мародери та дівчата) зібралося разом на пікнік, Сіріус збагнув, що по вуха закоханий у свого друга.
Просто в якийсь момент вечора Сіріус зловив себе на думці, що обожнює його сміх. Ремус був таким радісним, безтурботним, таким щасливим у той день. Сіріус дивився на це безмежно прекрасне, щире, таке рідне обличчя й не міг вдосталь намилуватися ним. Ремуса завжди було важко розсмішити, він часто ходив з похмурим виразом обличчя і навіть його очей, його чарівних, милих очей рідко торкалася справжня усмішка.
В цей момент Сіріус, дивлячись на Ремуса, захоплюючись його вродою, збагнув, що не міг би жити без цієї усмішки, цих очей, вуст, цього дзвінкого сміху. Ба більше, він бажав, щоб сам Ремус належав йому і тільки йому. Він хотів, щоб ця прекрасна усмішка була призначена лишень для нього і не для когось іншого.
І з того самого часу Сіріус утратив спокій. Спочатку було легше, літом вони майже не бачилися, тільки зрідка розважалися, та й то великою компанією.
Однак в Гоґвортсі уникати хлопця було складніше, як-не-як, вони жили в одній кімнаті. Крім того, на шостому курсі вони взяли собі за звичку палити цигарки. Разом. Це було найтяжчим випробуванням для Сіріуса.
Під час цього заняття хлопці сиділи достатньо близько, часто торкаючись один одного, і Сіріусу це ніколи не заважало раніше, але тепер...
Сіріус тримався з останніх сил, силкуючись поводитися як звичайно. Проте не виходило. Він все частіше ловив себе на думці, що страшенно сильно хоче поцілувати Ремуса. Міцно. Пристрасно. Не відпускаючи його, допоки не забракне повітря. А потім ще раз. І так нескінченно довгий час.
Та це були всього лише мрії, бо Сіріус був у цілковитій впевненості, що Ремус не зможе відповісти на його почуття.
Про це ніхто достеменно не знав, але хлопця неодноразово бачили з дівчатами. Причому в Ремуса не складалися серйозні стосунки через його лікантропію, але в його орієнтації Сіріус міг бути впевненим. А навіть якби й була бодай мала ймовірність протилежного, поведінка Ремуса ніяк не видавала його симпатії до Сіріуса.
Тому, Сіріус страждав мовчки, чудово розуміючи, що своєю закоханістю лише зруйнує їхню дружбу, яку він нізащо у світі не хотів втрачати.
Однак з Ремусом на астрономічну вежу пішов, подумки запевняючи себе, що нічого страшного не станеться, він може контролювати свої дії.