Дівоча любов з присмаком кави

Тульпа

Тульпа - вигаданий друг, що
має окрему особистість від особистості людини
Хост- головна особистість
Вондер - вигаданий світ.

Мері-кароока і чорноволоса, трохи повненька
Надія -висока, струнка блондинка.

Марина посміхнулася коли Надія закрила штори, та занадто таємниче посміхнулася

-Мері, зроби ти нарешті чай, у мене є до тебе дуже надзвичайна пропозиція, щодо твоєї курсової роботи

-що може мені, психологу запропонувати еззотерик-релігіолог?- дівчина включила електричний чайник

-ти заварюєш каву?

-чаю не маємо, вибачте

Мері надпила свою каву, паралельно возячись з кавою для подруги.

-думаю було б класно вигадати друзів та провести експеримент

Мері мовчки повернулася

-ей-Надійка продовжувала - це чиста психологія

-ти не путай психологію с психіатрією

-це не так-Надя сунула в руки декілька роспечатаних листів - ти почитай і скажеш, що ти згодна!

-я не була би в цьому так впевнена

**********

Лежачи на своєму дивані, Мері потяглася до листів. Вона вже декілька разів перечитала все, що стосувалося тульп і тому подібне, але невпевненість була занадто висока.

Мері кинула листи на підлогу, вже забиваючи в пінтеререйст: красиві шатенки, сірі очі, спортивна дівчина.

*********

-як твої справи з тульпою?-Надя відпустила офіціантку

-непогано, я почала ще писати статті про це, які планую вставити в курсову-Мері посміхнулася, відчуваючи обійми Ульяни-мені здається, що я ніколи не почувалася наскільки потрібна хоч комусь

-ну ти потрібна мені- Надя потяглася за рукою Мері, яку та відразу сховала

Повисло важке мовчання хвилин зо дві. Мері тяжко зітхнула.

-послухай

-зачекай-Надя посміхнулася -можна я спочатку запропоную тобі побачення

Мері смутилась. Ульяна нахилилася ближче, вперше заговоривши. "Я буду ревнувати, кохана"-Мері тяжко зітхнула, починаючи думати як відмовити

-Надь, давай не руйнувати нашу прекрасну дружбу

Надія піднялася і вийшла. Мері посміхнулася, коли Ульяна почала ніжно цілувати шию.

*******

Дехто би здивувався цій поведінці, але для Мері вже було нормально, настільки вона звикла жити разом з Ульяною.

Дівчина на атоматі закрила штори, падаючи в ліжко. Рука скользнула по талії. "Боже, я люблю тебе Уль"-тихо стогнала вона, уявляючи поцілунки. Для неї кохання назавжди залишилось в цій дівчині, яка була і тут і одночасно ніде

******

Мері посміхнулася кур'єру.

-верніть це тій котора їх відправила

-дама, вибачте, але тут 1001 роза

-верніть

-за таке я би навіть хлопцю віддався

-а я ні

Дівчина закрила двері, перервавши розмову

*****

Надія курила на кухні в Мері

-це наша остання зустріч.

-чому?- Мері поставила дві чашки кави

-ти не помітила? Ти настільки захопилася собою, що не помічаєш реального світу!

-я не розумію

-Я тебе кохаю уже декілька місяців. Ти не помічаєш, квіти відіслала назад, сережки також, в зустрічах відмовляєш. Це через тульпу?

-так, тобто ні

-знаєш, інколи нам лише здається, що ми нікому не потрібні. Ти була потрібна, але ти сама побудувала цю стінну між собою і світом. Перед тим як ставити собі діагнози, впевнись, що ти об'єктивна

Надія вийшла, навіть не закривши двері. Мері закрила

"Ти завжди будеш сама, не вір їй. Я допоможу тобі" - Мері відчула легкі, майже невагомі дотики. Дівчина відповіла на поцілунки, дозволяючи оволодіти собою.

******

Мері написала добре курсову,продовжила навчання та стала доктором. Вона намагалася позбавитися Ульяни, але не змогла і залишила все як є. Надія вийшла заміж через три роки після закінчення бакалаврату.