Забуті жреці

Розділ 4

Ася сиділа на високому пні, вище всіх відьом.
Дівчата були вбрані в вишиті нічні сорочки, волосся було розплетене.
Еллі також змусили передягтися. Дівчина сиділа біля Асі, що була верховною жрицею.
- тож, що ви мені скажете? Де Меллі?
-вона була з хлопцем, просила передати що скоро прийде. Хлопець той, неначе твоя дівка, яку ти привела - якась руда дівчина засміялася
-справді?
Ася піднялася, даючи руку Еллі.
Дівчина пішла в ліс. Еллі здивовано глянула, але пішла за нею.
Йти довелося недовго. Ася призупинила рукою.
Еллі уважно стежила.
Максим ніжно цілував Меллі. Дівчина запустила руки в волосся. Вбрана була в сорочку вже.
-мені потрібно бігти, бо як знайдуть, то тобі гірше.
Ельвіра вийшла до них.
-вже знайшли
Ася промовчала стоячи далі.
Вітер піднявся, а Меллі полетіла, обернувшись коршуном.
Ельвіра потягнула руку Максима, змусив скотитися по схилу гори.
-Ти не хочеш пояснити, що саме це було?
-Моя майже дівчина.
Дівчина одним рухом пригнула йому голову. Широкими крилами махав над ними коршун вишукуючи здобич.
Еля тихо почала сповзати в найближчі кущі.
-Не пам'ятаю, щоб ми домовлялися, що ти зустрічаєшся с моїми колишніми.
Хлопець махнув рукою і одним легким рухом опинився коло неї. Ельвіра потягнула руку до таємного ходу, який знайшла.
Брат і сестра опинилися в таємній кімнаті. Еллі закрила вхід.
Максим запалив масляну лампу.
-ти дивись, тут коридор.
Хлопець взяв за руку Еллі, освічуючи дорогу. Дівчина відчула прохолоду.
- ходімо швидше
В коридорі не було ні павутиння, ні пилюги, нічого, що б виказувало, що цим місцем не користувалися.
Йти їм довелося довго, хвилин зо 20. Коридор закінчився залізними дверима. Еллі мовчки почала шукати цеглину.
Дівчина відвинула штору, зайшовши до кімнати Лілі
-доброго вечора
Жінка стояла перед зеркалом, на якому були намальовані декілька рун. Вона махнула рукою
-закрийте двері і обійдіть
Еллі так і вчинила. Максим прислухався до шурхоту за дверима.
- що ви тут робите?-вона погасила свічку і сіла на ліжко
-тікаємо від моєї колишньої.
В відчинене вікно залетіла сіра голубка. Ася через секунду стояла перед матір'ю.
-вибачте за самоуправління, але Меллі не буде в нашому ковені. -дівчина витерла руки рушником, стараючись хоч трохи витерти кров.-привіт Еллі знову
-що сталося? - Лілі переводила погляд
-хотіла Максимом поласувати, нічого нового.
Еллі доторкнулася до кінчиків пальців. Вона розтерла кров.
-ідіть всі спати, день вечора мудріший.
Максим пішов майже одразу. Еллі і Ася вийшли разом. Ася ніжно глянула на дівчину.
-дякую за те, що пішла зі мною
-чому вона коршун, а ти голубка?
Ася підняла підборіддя, дивлячись прямо в очі
-за те, що мені не треба сили, я дію розумом
Вона потягнулася до неї, але Еллі обережно відсторонилася.
-справді пізно, ми поговоримо про це завтра
Ася мовчки зайшла в дім. Еллі тяжко зітхнула і пішла пішки додому.
********
Еллі не могла заснути. Максим постукав в кімнату
-можна?
Хлопець заліз на диван, кутаючись в свій плед
-я не можу заснути. Це все здається сном, і в одночас я розумію, що реальніше цього не може бути
-я розумію - дівчина лягла йому на груди- але це лише початок. Я думаю, що той щоденник, він справжній. А ще те що його не просто так залишили
-в цьому містечку повно відьом. Живих відьом. Їх можна знищили лише підпаливши все. І то не факт
-ти впевнений, що ми тут тільки того, що ми рідня з цими людьми?- Еллі підняла голову - я думаю, що ми тут не просто так
-завтра куплю хрестик
- не допоможе -дівчина засміялася- краще сходи зі мною, віддам щоденник на експертизу в музей
Хлопець піднявся і пішов в свою кімнату. Через декілька хвилин він  повернувся зі давньою різаною шкатулкою. Вона була з червоного дерева, трохи попрівша
Еллі взяла в руки. Дівчина розглядала, та випадково нажала на замок. Голка встромилася в палець і пішла кров. Шкатулка відкрилася
-я вчора найшов в себе на столі...
Дівчина дістала звідти декілька листів, перев'язані червоною стрічкою, фотографії та трохи темного волосся,що було перев'язано тією ж стрічкою.
-листи глянемо завтра, я вже майже не бачу.- дівчина роздивлялася фото-це я бачила, о дивися дівчата цілуються. А це ж ми
З рук випала одна фотографія. Максим підняв її. На фото була зображена дівчина, а за нею стояв хлопець. Обидва були в дорогих, міських одежах. Дівчина в руках тримала посох. Вони були аж занадто схожі на Макса та Ельвіру.
Хлопець подивися ще на двох дівчат в давніх нічних сорочках, що цілувалися. Одна з них була точною копією Ельвіри.
-дивно
-як тонко помічено
Хлопець глянув ще на фото що було точно таке, яке лежало в щоденнику
-то яка ти цікава
-треба розпитати про це Лілі.
-я не вірю їй-Максим уважно глянув на Еллі-давай краще дізнаємося з інших джерел
Хлопець закинув фотографії і листи в шкатулку і поставив її коло щоденника.
Ельвіра дозволила йому лягти на груди і почала перебирати волосся
-ти розумієш, що єдиний шанс всього цього уникнути, це втекти зараз - хлопець перехопив її руку, та обійняв
-це все занадто цікаво, я не можу просто втекти. Ми це можемо зробити завжди, але якщо зараз втратимо шанс дізнатися хто ми, то цього ніколи може і не статися - Еллі посміхнулася
Максим поцілував її руку.
-як скажеш сестричко...