Запах твоєї крові

Частина 2

Пісня: Under The Influence - Chris Brown

Кетрін

Я ніколи себе краще не відчувала. Після ванни, моє тіло помолодішало, здається на років 40. Деймон був таким турботливим, колись я ним користувалась щоб бути з Стефаном, але зараз... Я не знаю, що відчуваю, і думаю, що не повинна щось відчувати. Кетрін Пірс не нікчемна людинка яка піддається почуттям, вона - безжалісний вампір, яка зробить Деймона таким самим. Якщо ж він не захоче, я піду до Стефана. Завжди є запасний варіант.

Зараз я з Деймоном, бо він врятував мене, наплював на все, навіть на відносини з братом щоб мене врятувати. Тому я зараз з ним.

Десь відкопавши сучасні жіночі речі, я переодягнулась. Скажу чесно, це зручно, я не буду сумувати за корсетами. Вони ніколи мені не подобались, дихати в них було неможливо.

На мені була фіолетова, як це назвав Деймон, майка. Яка ідеально підкреслювала мою талію, та груди навіть без корсету. Також штани на низькій посадці, чорного кольору. Я все швидше і швидше навчаюся цих нового модних слів. Також Деймон, ще знайшов буси, які по його словам він відібрав у відомої актриси на початку 50-тих. А моє волосся само по собі закрутилось у мої локони.

– Кет, це неперевершено! Незвично тебе бачити у... такому вбранні. – не потрібно було слів, а тільки потрібно було зазирнути у його очі, і подивитись на його усмішку.

– Я знаю, містере Сальваторе. Я завжди неперевершена. – це було правдою, як некрути. – Кажеш незвично бачити мене у такому вбранні? Хм... А як же ж Єлена? Думаю ти багато разів хотів її, вона схожа на мене як дві краплі води.

– Ну Кет, все так добре починалось. – він встав з дивану, налив собі у стакан бурбон, і трішки відпив з посудини. – Єлена не ти! І тим більше вона з Стефаном. А на рахунок того, чому ви так схожі, я навіть гадки не маю. Я хотів у тебе запитати, можливо... твоє минуле зможе відкрити всі карти?

– Можливо, але не зараз. – я підійшла до нього, взяла з його рук стакан з алкоголем, це був дорогий і хороший алкоголь, інакший Деймон не пив. Випивши все одним ковтком, я поставила стакан на кофейний столик, і стала прямо до лиця Деймона. – Думаю у нас важливіші є справи...

– Хм... І які ще? Про ті які я думаю? – він поцілував мене у губи. Пристрасно і грубо, дававши знак, що цього він бажав вже давно. Я непомітила як ми опинились на ліжку, я зняла з нього сорочку, розірвавши її, гудзики розлетілися з тріском по кімнаті. Здається це була надто дорога сорочка, але мені було байдуже, як і йому.