Літопис Хартілону

Пісня героїв

    3926 рік за Літописом Хартілону

 — Ти прийшшов по домогу, людино. Чого тобі треба?

Чоловік тільки-но зайшов до приміщення та так і завмер на порозі. Хоча йому і розповідали на що очікувати, він все одно виявився трохи неготовим. Чого тільки був вартий отой голос — шиплячий, доволі низький і потужний, що явно належав великій та впевненій у собі істоті.

За порогом на чоловіка очікував коридор, який через пару метрів робив поворот і виводив до основного приміщення. Звідтіля чулись голоси, дзенькання металу, якийсь стукіт. І шурхіт. Незвичний звук, наче щось тверде постійно шорхає по дерев'яній підлозі та саме по собі.

В цілому це місце можна було би прийняти за шинок. Але ні, ніяких запахів їжі чи випивки. Замість них приміщення просочилось стійким запахом трав та диму. У повітрі легко було відчути, як доволі звичні запахи трав'яних сумішей, якими набивають свої люльки люди, так і нові, дивні аромати.

— Чого сстоїшш? Або ззаходь, або йди ззвідсси, — голос належав ішшиту, через якого чоловік і завмер на порозі.

Ішшит сидів на підлозі перед самим поворотом до основного приміщення. Якщо, звісно, цю позу можна було назвати сидінням. Довгий зміїний хвіст був скручений у спіраль, і над підлогою здіймався лише вкритий лускою тулуб міцної статури. Ішшит був доволі погано освітлений і тому чоловік не зумів би точно сказати, якого кольору та луска. Скоріш за все темно-зелена. Може, трохи брунатного відтінку.

— Так, я заходжу, — нарешті опанував себе чоловік. — А чому ти вирішив, що мені потрібна допомога?

Чоловік таки зайшов всередину і зачинив за собою двері. Тепер, при ще більш скупому освітленні, ішшита було майже не розгледіти в його кутку. І від цього ставало ще більш моторошно. Бо якщо тій змієлюдині раптом щось не те спаде на думку, то чоловік навіть не побачить нападу. Хоча, може, це навіть на краще. Бо у випадку бійки сам на сам у людини не було жодного шансу проти дорослого ішшита.

— Бо я тебе не ззнаю. Отжже, ти ссюди не прихходив. Тому ззаразз ти не прийшшов як гіссть до когоссь ізз насс. Тому тобі потрібна нашша допомога. То ххто ти і щщо ти ххочешш?

Здивований чоловік із певною повагою подивився на ішшита, хоча той, скоріш за все, цього не помітив. Чомусь чоловік вважав, що змієлюди не можуть похвалитися гострим розумом, тільки неймовірною силою. Але струнка логіка цього вартового трохи змінила уяву чоловіка про ішшитів.