Ти мій всесвіт🌌

♪5♪

—Ранок добрий.
Те прокинувся від стуку в двері.
—Ага. Сніданок на столі. Їж швидше і пора в школу виходити.
Почув він голос Чона.
*Мда. Походу у нього поганий настрій*
Подумав Кім. ТеТе піднявся з ліжка і пішов за Гуком. Вони спустилися на кухню і сіли за стіл. Перед Те стояла миска з вівсяними хлоп'ями, стакан соку і яєчня. Вони мовчки поснідали і Гук уйшов в свою кімнату збиратися в школу. Через хвилин 5 він вийшов і приніс Техьону чорні джинси і білу рубашку.
—Єдине, що більш менш тобі підійде по розміру.
Сказавши це Чон розвернувся і пішов на кухню. Техьон взяв одяг і піднявся в кімнату в якій сьогодні спав. Він переодягнувся і подивився на себе в велике дзеркало, що стояло біля шафи.
*Трохи завелике, але не так погано*
Подумав Те, і пішов назад у вітальню. Там він зустрів Чонгука, який сидів на дивані і щось робив на ноутбуці. Коли він помітив Техьона, що стояв у дверях він закрив ноутбук і поклав його в сумку.
—Ти вчасно. Пора виходити.
Сказав Чонгук, і пішов в коридор. Те пішов за ним. Вони взулися і вийшли на двір. Чонгук зачинив двері і вони пішли до школи. Доки ішли вони не проронили ні слова. Коли хлопці підійшли до школи, там вони зустріли Чіміна.
—А....
Чімін уставився на них як баран на нові ворота.
—?
Техьон підняв брови.
—А..Ем.. А чому ви разом прийшли?
Задав все таки питання Чімін.
—А що не можна?
Запитав Гук.
—Ні, ні! Я не це мав на увазі! Просто цікаво.
Запротестував Чімін.
—Ну... Довга історія. Якось потім розповім.
Відмахнувся Те, і взяв пляшку з водою.
—Ви зустрічаєтеся?
Чімін підстрибнув коли почув голос за спиною. Чонгук тільки хмикнув, а Те Те подавився водою.
—Не помирай. В кого я буду домашку списувати?
Похлопав Чімін друга по спині.
—Якого чорта?!
Коли нарешті зміг говорити, запитав Те.
—А що я не так сказав?
Здивувався Юнгі.
—Ви прийшли разом. Плюс ти в Чоновому одязі.
Видав Юнгі. Чімін подивився, і тільки зараз помітив, що Те не в своєму одязі.
—Так! Тобто ні! І взагалі. Чому я маю тобі щось пояснювати? Пішли Чіма.
Возмутився Те, і схопивши друга за руку пішов у приміщення школи. Юнгі подивився на Чона, а той лише пожавши плечима пішов за хлопцями. Юнгі зрозумів, що ніхто йому нічого не буде пояснювати, і також піщов в клас. Як тільки вони всі зайшли в клас, пролунав дзвінок. Вони зайняли свої місця і в клас зайшов вчитель.
—Доброго дня діти.
—Добрий день.
Хором відповів клас. Урок почався, а задні парти і не думали слухати лекцію.
—Те Те. Ну Техьон. Ну Кім Техьон!
—Да що тобі треба?!
Не витримав Кім.
—Чому ви з НИМ прийшли разом? І чому на тобі ЙОГО одяг?
Кім відкрив було рота, щоб щось сказати, проте його безцеремонно перебили.
—У мене ім'я взагалі то є.
Закативши очі сказав Гук.
—Дуже за тебе радий. І я не з тобою взагалі розмовляю.
Огризнувся Чімін. Він повернувся до Те, щоб щось тому сказати, проте йогр о перебив голос вчителя.
—Задні парти! Я вам часом не заважаю?!
Сказав вчитель, не задоволений тим, що його не слухають.
—Взагалі то заважаєте.
Пробурмотів Юнгі.
—Мін Юнгі, ви хочете щось сказати?
Запитав вчитель, не почувши, що сказав Мін.
—Кажу, що ви нам заважаєте.
Уже голосніше, щоб почув весь клас і вчитель, сказав Юнгі. Клас затих. Троє інших уставилися на Міна очима по п'ять копійок.
—Що за нахабство?! Негайно до директора! Усі!
Почав кричати вчитель. Мін хмикнув, і закинувши портфель на плече пішов до виходу із класу. Інші троє також встали, і мовчки пішли за Міном. Як тільки вони вийшли з класу Чімін почав кричати на Юнгі.
—Ти що взагалі дурний, чи да?! Тобі настільки все рівно, що тебе можуть зі школи вигнати? Якщо тобі на це начхати, то подумай хоча б про інших! Що нам тепер робити? Нас директор зі школи вишвирне!
—Ніхто не вишвирне, якщо ми просто не підемо.
Спокійно відповів Мін.
—Ти що, пропонуєш з уроків втекти?
Здивовано запитав Кім.
—А чом би й ні? Є купа місць, набато цікавіших, ніж це пекло.
Як ні в чому не бувало відповів Юнгі.
—Мда... Звісно піти з уроків не дуже гарна ідея, але преспектива піти до директора мені подобається набагато менше. Тому я за.
Сказав Чон.
—Я також підтримую.
Відповів Кім.
—Те Те! І ти туди ж? Добре ці ідіоти, але ти? Ти розумієш, що хочеш втекти зі школи?
Почав Чімін.
—Сам ти ідіот.
Фиркнув Чон.
—Чім, мені не п'ять років, я все прекрасно розумію. Але, що ти пропонуєш? До директора іти? Ну уж ні, дякую. Ти можеш або іти з нами, або ні.
Техьон подивився на Пака.
—Ти зараз серйозно? Техьон, ці ідіоти на тебе погано впливають. Давай просто сходимо до директора, послухаємо нотації і спокійно підемо далі на уроки?
Настоював на своєму Чімін.
—Ні Чімін. Я до директора не піду. І вони на мене не впливають погано.
Відрізав Техьон.
—Ти жартуєш? Ти раніше ніко ли б не втік з уроків.
Здивовано і обурено сказав Чімін.
—Ні Чімін. Вони на мене не впливають погано, вони мені показали, що на світі є не тільки нудні уроки. Треба вміти розважатися Чімін. І якщо хтось і впливає на мене погано, то це точно не вони.
Сказав Техьон.
—Ти.. Це про мене?
Шоковано запитав Чім. Але відповіді так і не отримав. Техьон мовчки подивився на нього, і розвернувся в напрямку виходу зі школи. Двоє інших так само розвернулися, і пішли за Кімом. Чімін стояв і пару хвилин дивився на місце, де раніше стояв його друг.

Ось така ось глава). Вибачте, що пропала. Буду старатися випускати частини регулярніше. Як вам цей фік? Його взагалі хтось читає?)
        
       З любов'ю автор💞