Смерть - єдиний кінець для лиходійки

1 Том 14 Розділ

"Кнопки скидання немає!"

Я відчувала, що зараз знепритомнію. Куди не дивилася, кнопки скидання ніде не було.

Тим часом крон-принц, здається, вже готувався перервати мої страждання у цьому марному світі, бо підняв меч.

— За-зачекайте! Стривайте!

Я злякано закричала. Потім спадкоємець, нахиливши голову, прокоментував.

— Схоже, тепер у тебе з'явився настрій говорити.

— Так! Я скажу! Я скажу вам!

І я відчайдушно закивала. Лезо меча, який він підняв, знову виявився притиснутий до моєї шиї.

— Продовжуй.

— Ну ....

Фактично, я й справді сказала, що відповім йому через паніку, але коли справа дійшла до виконання обіцяного, моя голова спорожніла.

У сенсі, я не знаю, що мені сказати насправді. Я ж не можу заявити, що переслідувала його тому, що хотіла померти, і не маю помирати, поки, як я знаю, кнопки скидання немає.

"Може вибір увімкнути?"

Але не було жодних гарантій, що моя душа не звільниться від тілесної оболонки, навіть якщо увімкну його.

Тому що раніше я не доживала досі.

— Я майже чую скрип шестерень у твоїх мізках.

Поки я розлючено намагалася щось придумати, крон-принц, який починає втрачати терпіння, холодно посміхнувся.

— Я неймовірно заінтригований твоїми майбутніми словами.

Шкала цікавості небезпечно сяяла над його головою.

— Це має бути розумне виправдання, дочко герцога.

— ....

– Не люблю, коли хтось відмовляється співпрацювати.

Пробурмотів він, трохи збільшуючи тиск меча на мою шкіру. По моїй шиї потекла тепла кров.

Страх смерті та біль захопили контроль над моїм розумом.

— ......В-ви мені подобаєтеся!

Тому більше ні про що не думаючи, я почала нести повну ахінею, яку навіть сама знаходила неймовірно дурною.

— ...... Що?

Його вишневі очі розширились. А я сильно заплющила очі і закричала. Мої слова повністю вийшли з-під контролю.