1 Том 9 Розділ

1 1 0
                                    

Його очі, що дивилися на мене, так тремтіли, що дивитися на нього було одне задоволення.

Стерши усмішку з лиця, я скорчида серйозну міну і заговорила тихим голосом.

– Мені треба вказувати на кожну річ? Знаєш, у мене болить горло.

Цей вираз переважно використовувався висококласними дворянами, котрим знаті вищого стану, чию думку треба завжди пам'ятати, не існує.

Наприклад, Імперський меч – Герцог Екхарт, який підкоряється лише королівській родині.

— Прошу вибачення, леді!

Мабуть, дворецький це теж зрозумів.

Він одразу ж упав на коліна, ніби нічого подібного до того, що він твердо стояв навпроти мене, ніколи не відбувалося.

— За те, що я припустився помилки через терміновість, що пригрілася мені. Будь ласка, вибачте мене.....

Вигляд цієї сцени бадьорив. Усі мої емоції, від ранку до денного сну, були перекриті почуттям свіжості.

На мить виникла думка, що, можливо, так ставитися до людини старше себе - це занадто, але, незважаючи ні на що, я не дозволяла йому вставати.

Мабуть, це тому, що Пенелопа захотіла подивитися на людину, яка її ігнорувала останні 6 років.

— ......Не думаю, що буду рада бачити тебе пізніше.

Холодно сказала я, дивлячись на дворецького.

— Звичайно, я не вважаю, що тільки я так гадаю.

Обернувшись до нього спиною, я могла дозволити собі сказати те, що хотіла.

— Тому, якщо вам потрібно зробити щось, що стосується мене, відправте замість себе когось іншого.

— Але леді. Вибір покоївки був не моєю ідеєю.

— Так чи ні.

Я сухо перервала його.

— Я хочу чути від вас лише одне з цих слів.

— ...... Так, я зрозумів, леді.

Дворецький відповів, насупившись.

— Однак, що нарахунок  вечері.

— Я не буду вечеряти, йди.

Всім своїм виглядом кажучи, що розмова закінчена, я відвернулася, навіть не глянувши на дворецького, що підіймається з підлоги.

Незабаром до мене долинув звук обережних кроків, що віддалялися.

—Скрип—

Смерть - єдиний кінець для лиходійкиWhere stories live. Discover now