Смерть - єдиний кінець для лиходійки

1 Том 12 Розділ

Я була у депресії. Якщо я не хочу йти на свято, мені треба поговорити не з Герцогом, а з Деріком.

Але якщо я так зроблю, можливий ризик зниження його відсотка цікавості.

"Я б ще спробувала зіграти в рулетку, якби це був Рейнольд."

Згадуючи цікавість Рейнольда, що тільки-но вибралася з негативних чисел, я зітхнула.

Мені було достатньо лише спроб утримати його на нулі.

Про те, щоб ризикнути та зіграти проти Деріка, я навіть і думати не смію.

— Л-леді .... Ви в порядку? Ви зблідли.

Емілі обережно спитала, дивлячись на моє зосереджене обличчя.

— Вийди з кімнати. Мені треба дещо обміркувати.

Я роздратовано махнула рукою.

Зітхнула, коли вона вийшла.

— Ха....

Помру, як не піду, і помру, коли піду. Наскільки жахлива ця гра?

Я починаю сумувати за тими мирними благодатними днями часів моєї "відпустки".

— Все буде добре, якщо я уникатиму його якомога частіше, вірно?

Я освіжила у спогадах перебіг історії. Але там не особливо було що запам'ятовувати.

Зустрілася з крон-принцем у лабіринті палацового саду та померла, перш ніж з'явилася можливість розпочати нормальну розмову. Знову і знову.

Серйозно мені доводилося натискати кнопку скидання кожні 5 секунд.

— Думаю, просто не приходити туди, пославшись на хворобу, було б найкращим рішенням.

"Ах".

У цей момент у моїй голові з'явилася геніальна ідея.

— .......Може, спробувати померти?

Якщо подумати, то це непогана ідея. У сенсі ніхто ж не знає. Можливо, я повернуся до свого світу, якщо помру в цьому.

Що робитиме система, якщо у гравця настане "кінець гри"?

Краще відразу здатися, аніж намагатися дійти до кінцівки з персонажем, на якого я навіть не сподіваюся.

До речі, у цій грі була кнопка скидання.

Навіть звучить кайфово к.но.пка. ски.да.ння.

Звичайно, кнопки "Назад" та інших значків не було видно, як і під час гри на телефоні.