Привіт, вам не потрібне кохання?

Абонемент

Пекуче сонце било в очі, що змусило молодого хлопця одягнути окуляри. На вулиці було неймовірно спекотно і навіть білий відкритий одяг зовсім не допомагав. Парубок зупинився біля вітрини, придивившись до свого відображення і обережно поправивши своє неслухняне кучеряве волосся, яке, не зважаючи на те, что він причесав його кілька годин тому, вже стирчало у різні боки.

- Дурнуваті кучеряві гени... - пробурмотів юнак, а потім раптом уважно придивився до того, що відбувалося за склом.

Там знаходився звичайний коридор зі стійкою адміністратора та молодим хлопцем, що стояв за нею. Але не це привернуло його увагу. За спиною адміністратора, на стіні красувався великий об'ємний напис: "Sport Olympus". Це був спортзал.

В голові з'явилися флешбеки з його минулого у рідній країні - Австралії. Тоді він дуже хотів почати займатися спортом і накачати собі міцні м'язи. Проте один з його батьків був проти, мовляв, він - омега, а омеги не можуть бути сильними. Хлопець ненавидів стереотипи. У нього було безліч знайомих омег, які займалися спортом та від цього не ставали альфами.

Але хлопець настільки загорівся бажанням довести, що омеги теж здатні бути сильними, що займався таємно від батьків, ховаючи свої м'язи під оверсайз толстовками. Та ось він повнолітній, йому двадцять. Він навіть живе в іншій країні уже протягом двох років, а ще досі не дійшов до опанування корейських спортзалів. Його роздуми перервав телефонний дзвінок, тому парубок відлип від вітрини, тяжко зітхнув і взяв слухавку.

- А щоб тебе заціпило! Де тебе чорти носять, дурко? - почулося по той бік екрану. - І довго мені тебе чекати, вовча дупа?

- Та йду вже я. - цикнув він. - Мінхо, ти телефонував мені п'ять хвилин тому.

- То й що? Давай жвавіше рухай копитами, я на тебе чекаю, Чане! - відповів Мінхо і завершив дзвінок, змусивши Чана закотити очі.

Бан Чан сховав телефон у кишеню і, востаннє подивившись через скло рушив туди, куди йшов. Сьогодні вони з його найкращим другом, Лі Мінхо, збиралися трохи посидіти у відносно новому кафе, що відкрилося місяць тому. Це було традиційне кафе корейської їжі. А так як Бан обожнював корейську культуру, він практично одразу погодився на пропозицію друга.

Рудоволосий Мінхо уже сидів за столиком і наминав за обидві щоки м'ясо, яке замовив, не дочекавшись друга. Коли Бан Чан з'явився на порозі закладу Лі помахав йому рукою. Від Мінхо пахло червоним вином і металом, що автоматично визначало його саб-гендер як альфа. Раніше батьки б нізащо не дозволили йому дружити з альбом, але, благо, вони зараз дуже далеко, та й втрачати такого друга як Мінхо він не хотів.