Осіннє знайомство

1

Центр міста опустів, залишилось тільки декілька загублених, що намагаються наздогнати інших, або, навпаки, з усіх сил хочуть загубитись і вловити мелодію тихої нічної вулички. Ліхтарі, в цей час, відігравали роль чарівного клубка ниток, який веде кожного до особливого, бажаного тільки ним місця. Один з них йшов, шукаючи наляканими очима хоча б щось або когось знайомого.

"Чанбін!" - крикнув усміхнено махаючи рукою сповнений радості й трішки втоми хлопець до когось в натовпі. З натовпу вийшла постать темноволосого хлопця середнього зросту, що усміхаючись у відповідь махав рукою товаришу.

- Привіт, не очікував побачити тебе тут в цей час. Чому ти не в готелі з усіма?

- От вирішив прогулятись. Клятий джетлаг досі не дає мені спокійно жити. А ти чому так пізно гуляєш?

- Я саме повертався в готель. Останнім часом багато роботи з'явилось, тому захотілось пройтися, хоча б на місто поглянути.

- О, хороша ідея! Не проти моєї компанії?

- Звичайно ж ні.Тільки не знаю навіть куди піти. Є якісь пропозиції?

- Можливо, підемо по магазинах?

- Але ж зараз усі торгові центри зачинені.

- Давай в продуктовий. Я дорогою бачив цілодобовий супермаркет.

- А це вже краще. Мені ще й на днях дуже мандаринів захотілось.

- Вирішили. Йдемо туди.

Шлях до магазину виявився для друзів ще тією пригодою. Вже на початку між хлопцями виникла суперечка. Виявилось, що двоє не знали шляху в магазин, а скористатись смартфоном було надто не для "шукачів пригод". Перервати цю сварку змогла тільки неймовірна краса алеї у вечірньому парку. Вогні ліхтарів нагадували злітно-посадкову смугу літака, немов вказуючи напрямок до неба повного безліччю світлових цяток. Час від часу віяв прохолодний осінній вітер, своїм шепотом попереджаючи про швидкий прихід зими. Листя у парку вело вічну війну з двірниками за територію, кружляючи в повітрі, тим самим намагаючись знайти якомога краще місце для свого існування. Усе це в сукупності створювало неймовірну атмосферу діснеївського мультфільму, або вуличного мюзиклу. В результаті, через годину ходьби, перевіривши усі можливі виходи з парку і заблукавши в серпантині багатоповерхівок, хлопці знайшли омріяний магазин. Єдиним розчаруванням було те, що вже за 20 хвилин до опівночі тому можливість відпочити з пляшечкою спиртного втрачена.