Осіннє знайомство

7

Дзвіночки над вхідними дверима кафе задзеленчали. Легкий вечірній вітерець проник всередину приміщення й пройшовся повз відвідувачів разом з віддаленим звуком автомобільних двигунів, що рухаються дорогою в цей пізній час.

Запала тиша. Перші хвилини видавались до неможливості напруженими. Нещодавня розмова стихла як і її зміст разом з друзями, що зникли серед вогнів нічних вулиць. Щосекунди мовчання здавалось все важчим. Двоє розглядали кожен міліметр, щоб відірватися і розпочати діалог на якусь банальну тему.

- Ти знав що сьогодні Місяць в сузір'ї Козеро...

- Ти не проти погуляти? - перервав дівчину Синмін.

- Ш-що? - від подиву Діана почала заїкатися, - А-а-а, точно, ходімо! Все відбувалось дуже незграбно. Підвівшись, вони потяглись до однієї куртки. Їхні руки торкнулись одна одної, в очах пробігли бісики, а щоки залились п'янким рум'янцем.

-Дозволь мені допомогти, - знімаючи з вішака, хлопець розкриває куртку для дівчини.

-Дякую, - вона приймає його жест і одягає верхній одяг, - а куди ти б хотів піти?

- Давай, просто погуляємо центральними вуличками. Вони так гарно освітлюються вночі. Чи є кращі пропозиції?

- Ні. Насправді я теж про це думала, - з ледь помітною усмішкою на губах відповіла компаньйонка.