Осіннє знайомство

5

Нічне небо в симбіозі з місцевим парком створювало ілюзію театру. Де зірки здавались прожекторами, а дерева - муляжі. Ліхтарі відчайдушно допомагали не збитись впродовж усього шляху й не потрапити в нічну пітьму. Панувала тиша. Тільки віддалені голоси ще не сплячих людей поодиноко гуляли містом в перемішку з двигунами втомлених автомобілів.

Було холодно, хоча вітер стих, та осіння прохолода все ж продовжувала попереджати про те, що зима вже не за горами. Тому в процесі знайомства виникла ідея спробувати один із найбільш атмосферних осінніх напоїв. Від самої думки про глінтвейн в душі ставало тепло й затишно, усі хвилювання здавались безглуздими, а терпкуватий присмак червоного сухого приносив відчуття легкого дурману. На щастя, кілька закладів, що занесли в меню цей божественний напій залишались відчинені.

Подивом для всіх стала легкість з якою вони спілкувались. Теми розмов перепливали з однієї в іншу, іноді перериваючись на хвилину гучного сміху, або принципової дискусії. Для простих перехожих могло скластись враження, наче це компанія найкращих друзів і ніхто б не здогадався, що ці люди познайомились близько години тому завдяки звичайній мандаринці з супермаркету.

Неонова вивіска одразу привернула увагу друзів. Увійшовши, їх зустрів ненав'язливий аромат старих газет змішаний з запахом свіжої випічки. Приміщення нагадувало колишню друкарню, стіни засипані газетними сторінками, столи вкриті чорнильними плямами, що з роками в'їлись в дерево, обклеєна плакатами етажерка зберігала всі друковані випуски газет, що їх друкували тут до останнього дня закриття. Власник прагнув залишити комфорт і атмосферу цього місця, тому сюди й досі навідувались колишні працівники задля повернення старих добрих спогадів. Стійка з випічкою в кутку кімнати відрізнялась з суцільного інтер'єру і нагадувала, що тепер це все ж кафе.

В цей час людей було небагато, тому товариство отримало можливість вибрати столик. Їхні думки розділились, хлопцям сподобався столик біля газетної стіни, дівчата ж схилялись до місць біля вікна з видом на освітлену вулицю. В результаті все переросло в настільки гарячу сварку, що вогники в очах ледь не спричинили пожежу в кафе. Все ж, побоюючись наслідків до них підійшла офіціантка і запитала: "Можу я чимось допомогти?" Усі питально глянули на неї, але коли вона повторила питання, Діана випалила: "Виберіть для нас столик, будь ласка". Розуміючи, що вибору у неї немає, молода працівниця погодилась і провела компанію до столика біля вікна. Дівчата зловтішалися, навіть не приховуючи цього, а хлопцям сподобалось спостерігати, тому вони охоче підігрували.