Історія Лілі Поттер - Снейп (молодшої)

Частинна 1 Передісторія.

Привіт, мене звати Лілі Поттер - Снейп моя історія почалася 31липня 1980 року, я стала другою дитиною в сім'ї після свого брата, спізнившись всього на 10 хв. Мій батько подумав що це буде весело якщо у нього буде дві Лілі і наполіг на тому щоб дати мені саме таке ім'я. І це не те щоб погана ідея оскільки я надто схожа на маму.(так мені говорять ті хто її знав) Що ж хрещеним мого брата став найкращий друг тата, Сіріус Блек, а моїм -  найкращий друг мами Северус Снейп.
Після трагічної загибелі наших батьків, по довгих дискусіях з Міністерством магії та Албусом Дамбилдором моєму хрещеному вдалося взяти опіку наді мною. На превеликий жаль опіку над Гаррі йому не вдалося встановити, і наступні 10 років ми з братом жили окремо. Я у світі магії а Гаррі разом з нашими тіткою та дядьком у світі маглів.
Моє дитинство було доволі дивним: коли мені виповнилось 3 Северус повернувся до роботи у Хогвотсі, а я у той час гостювала у сім'ї його друзів Малфоїв. Їхній син Драко, був зухвалим і вредним, він весь час поводив себе як аристократ, в той час як я була рухливою і проблемною дитиною і завжди втягувала його в неприємності. Одного разу, взимку ми з Драко вийшли на прогулянку в сад. Це була прекрасна зима, з м'яким снігом на землі і чистим сонячним небом.
-захищайся...-крикнув Драко, жбурнув у мене снігову кулю. Ясна річ, що часу на гарну реакцію в мене не було, і сніжка влучила мені в спину. Я навіть не роздумуючи побігла в глиб саду, де за одним з кущів організувала собі базу. І почала відкидати снігові кулі в сторону Драко. Проте уже за 15 хв активної битви снігом ми лежали під яблунею голосно сміючись і повністю в снігу.
- Твоя мама нас вб'є.- сказала я оцінивши ситуацію наскільки мокрі від снігу у нас мантії.
- я думаю що не тільки моя мама, наш хрещений сьогодні приїздить на різдво до нас.-безтурботно відповів Драко.
-о так...Це вперше він приїде на Різдво.- відповіла я з ноткою суму в голосі, адже з того часу як я почала жити у Мелфоїв, він жодного разу не приїжджав на Різдво. Ще якийсь час ми лежали мочки дивлячись в гору і кожен був занурений у власні роздуми, мій погляд зупинився на одній з гілок яблуні і я побачила на ній розкішне зелене яблуко.
- дивись- показала,я в сторону яблука- я його хочу.
- ти божевільна - відповів Драко- воно надто високо.
- я сама дістану його..- відповіла я встаючи з землі.
Уже за 3 хвилин я була на пів дороги до своєї мети. Я сиділа на останній надійній гілці цього дерева, і промальовувала в голові наступні кроки, адже гілка з якої потрібно було зірвати це яблуко була надто високо для мене і мені було потрібно піднятися трошки вище. За той час Драко уже встиг  піднімався до мене.
- гаразд - самовпевнений голос Драко витягнув мене з роздумів - я допоможу тобі.
Кілька впевнених кроків з його сторони і яблуко опинилося у його руках. Далі все відбувалось надто швидко. Його самовпевнена посмішка. Хибний крок.Хрусткіт гілки під нами. Політ. Блакитне небо перед очима і крик Драко.
Після цього випадку ми ще кілька років не виходили з дому без нагляду Нарциси.Але це не заважало мені втягувати Драко на різно роду неприємності, аж до 11 років.
Після вступу у Хогвотс ми з Драко припинили дружити. Він підтримував авторитет аристократичного слизеринця, у той час як я після вступу на факультет Грифіндору почала проводити свій час з братом і його друзями, поки не здружилися з Фондом та Джорджем Візлі,і ми у трьох вивчали школу і всі її таємниці.
Дякуючи цікавості тих двох я знаю школу як свої 5 пальців.
В школі я по мису того щоб шукати таємні ходи, багато часу проводила за книгами і стала одною з найкращих учениць. у той час як мій брат Гаррі весь час потрапляв у різні неприємності.От як його року: він брав участь у Тричаклунському турнірі і став четвертим учасником.І як у нього це виходить? За кілька хв почнеться останнє- третє випробування. Я з Фондом та Джорджем стоїмо на трибуні поряд з грифіндорцями в очікуванні початку змагання. У мене погане передчуття.